Танці – в бібліотеці!

Сх¦дн¦ танц¦«Це – пісня моря, мовчання каменів, шепіт зірок та подих вітру…»

– Мені цікаво подивитися танець живота. Як мужчину, мене це надзвичайно приваблює. Цей танець східний наче зачаровує, заворожує! Це – як Шахерезада з казки про тисячу і одну ніч…

– Я вважаю, що східні танці – дуже еротичні. І, якби я мала час цим займатися, то всі чоловіки були б моїми. Я в цьому впевнена!

– Східні танці – це така краса, що кожному нормальному чоловікові вони просто не можуть не подобатися. Тому було б чудово, щоб на Україні їх вміли танцювати якомога більше жінок…

 (Думки чернігівців на вулицях міста)

Любов ВасиленкоКульт змії і танок бджоли

У бібліотечному пункті Чернігівської центральної міської бібліотеки імені Михайла Коцюбинського чарівно відзначили Міжнародний день танців, запросивши в гості на свято керівника студії східних танців «Бархан» Любов Василенко та її сестру – художницю Надію Сташкевич.

Завідувач бібліотечним пунктом Любов Іконнікова зуміла креативно об’єднати та заохотити своїх читачів, створивши тут дружний клуб дозвілля, який збирається у вихідні дні, щоб разом відзначити ту чи іншу приємну подію, обговорити книжкові новинки.

Любов Василенко танцює блискуче й невтомно – не лише східні танці, а й нові, сучасні. Вона віртуозно володіє своїм тілом, вражає позитивною енергією і темпераментом та й виглядає напрочуд молодо. Це при тому, що мистецтвом танцю зацікавилася у 46 років!

«Східні танці – мистецтво давнє, яке виникло понад одинадцять тисяч років тому у Тибеті, – розповідає Любов Іконнікова. – У Месопотамії, в Середній Азії, на стінах буддійських храмів виявили фрески із зображенням східних танцівниць. У храмах були жриці, яких називали священними повіями. Вони, за допомогою ритуальних танців, зверталися до великої богині. Це символізувало красу, велич жінки та спокусу. Жриці просто у храмах зваблювали чоловіків і з насолодою віддавалися їм. Це був священний ритуал любові, поклоніння богині».

Неймовірну пластичність східних танцівниць у давньому Єгипті порівнювали з рухами змії. Про це цікаво пише Іван Єфремов у своїй книзі «Таїс Афінська»: жінки танцюють і цілують змію. Був такий культ змії у східних народів. Це символізувало мудрість, гнучкість, вічне оновлення в природі. Проте у деяких народів східні танці викликають зовсім інші асоціації: це – танець бджоли. Так, наче до одягу жінки потрапила бджола. Ну, як тут не затанцюєш?! Отож красуня і трясе завзято своїм тілом, ніби виганяє бджілку з-під своєї сукні…

«Східний танець – мистецтво, філософія і стиль життя!»

– Для мене східний танець – це пісня моря, мовчання каменів, шепіт зірок та подих вітру, – посміхається Любов Василенко. – Мене завжди надихають вірші Сергія Єсеніна, його «Персидські мотиви»:

Не ходил в Багдад я с караваном,
Не возил я шёлк туда и хну.
Наклонись своим прекрасным станом –
На коленях дай мне отдохнуть!

Якщо у давніх народів східний танець мав здебільшого релігійний підтекст, то нині це – в першу чергу, мистецтво, а також своєрідна філософія та стиль життя. Зараз існує вісім основних шкіл східного танцю, хоч взагалі його різновидів – більше п’ятдесяти. Провідні школи – єгипетська, турецька, сирійська, палестинська та йорданська.

Воістину чарівна родзинка, яка так приваблює чоловіків, – танець живота. Раніше, коли виник цей танець, соромилися такого поняття, як «рухи стегнами», тому костюми закривали всі частини тіла, крім шиї. На шиї були дорогоцінні прикраси. З одягу – сукня, шаровари з шовку широкі, каптан, під ним – блузка, а зверху стегна обов’язково ще й хустка прикривала.

Все змінилося, коли східними танцями зацікавився Голівуд. «Звісно, одразу ж все оголили – живіт, груди… – примружує проникливі очі моя співрозмовниця. – З’явилася нова мода. І тепер арабський костюм існує в такому вигляді: живіт – відкритий, а пояс, обшитий коштовними прикрасами, знаходиться на стегнах…»

Любов Василенко розповідає, що справжні костюми для східних танців – доволі дорогі. Деякі коштують до тисячі доларів. Адже одяг шиють із тканин, які виготовляються тільки на Сході. Немало коштують також фурнітура й різноманітні прикраси. Використовується натуральний пух таких екзотичних для нас птахів, як, наприклад, павичі. До того ж, найкращі костюми – ручної роботи.

Але це – для професіоналів. «Зараз же східними танцями в Україні нерідко займаються, щоб оздоровитися та помолодшати, – говорить така елегантна, граціозна гостя. – Адже східний танець наче спеціально створений для жінки як радісна, чудодійна сила. Це – профілактика багатьох жіночих захворювань. Зміцнює м’язовий корсет, особливо область тазу. Готує жінку до пологів. Зміцнюється хребет. Збільшується кількість жіночого статевого гормону, що теж сприяє оздоровленню. Також східні танці покращують кровопостачання всіх внутрішніх органів та нормалізують вагу. Бо за годину занять спалюється 300 кілокалорій».

«Подарунок душі не сховаєш у холодильник і не покладеш до серванту!»

На думку пані Люби, жінка, яка танцює, значно впевненіша в собі і чуттєвіша: «Тому що танець – це подарунок душі. Його ж не сховаєш у холодильник і не покладеш до серванту. Це – духовність. Тож покращується й психологічний стан жінки».

Проте, як професіонал, вона наголошує, що постійні заняття східними танцями вимагають раціонального, дієтичного харчування: «Практично не вживати смаженої та жирної їжі. Побільше овочів та фруктів, кисломолочних продуктів. Обов’язково – водні процедури. Дихальна гімнастика. Медитації».

Моя співрозмовниця вважає, що східними танцями можуть з успіхом займатися і чоловіки. Наприклад, це блискуче демонстрував видатний артист балету Рудольф Нурієв. Арабські шейхи дуже цінували творчість дагестанця Махмуда Есембаєва.

Відомий артист балету Михайло Фокін ставив «Єгипетські ночі». Там головну партію виконувала славетна російська балерина Анна Павлова. На них так вплинула культура Сходу, що вони відмовилися навіть від пуантів – зняли взуття і танцювали босими.

Любов Василенко може розповісти немало випадків, коли вона виходила на сцену з нестерпним зубним болем. Чи як танцювала на підлозі, мокрій від розлитого «Шампанського», ризикуючи впасти. Траплялися й кумедні історії, коли, під час виступу, раптом відлітали частини костюму, оголюючи тіло. Але, танцюючи, вона забуває про всі свої негаразди. Тому і зараз почувається такою молодою, життєрадісною та щасливою.

Сергій ДЗЮБА