Жінка-УКРАЇНКА

Міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім'ї вольній, новій…» вдруге за свою історію завітало на Придесення. Пам’ятаю, як наприкінці 80-х, блискуче виступали на таких зустрічах знамениті Ліна Костенко, Юрій Мушкетик, Володимир Дрозд, Євген Гуцало, Іван Драч, Борис Олійник, Микола Холодний, Богдан Бойчук…

А тепер на Чернігівщину приїхали понад 60-ти відомих письменників з усієї України та закордону. Гостям надзвичайно сподобався наш пам’ятник молодому Тарасові Шевченку на Валу. Ми вже звикли до нього, часом навіть уваги не звертаємо, проходимо якось буденно. А учасники свята були від такого Кобзаря просто в захваті! Цікавилися, чи покладають тут молодята після весілля квіти до пам’ятника генію? Це ж має бути чудова традиція! Я підтвердив – принаймні бачив кілька разів…

Квіти до пам’ятника поклали побожно, з якимсь внутрішнім трепетом. Вшанували Батька української нації, наче отримали від нього благословення, а потім уже роз’їхалися по всьому Чернігову. Я нарахував аж 32 автівки! До того ж, долучилися й літератори, котрі мешкають на Придесенні: Дмитро Іванов, Сергій Дзюба, Володимир Сапон, Михась Ткач, Станіслав Маринчик, Анатолій Шкуліпа, голова обласної організації НСПУ Олена Конечна…

Причому все було дуже добре організовано. І виступи в університетах, школах, бібліотеках, музеях, військових частинах проходили, мов на одному диханні. Жодних формальностей чи штампів! Проникливо звучали Тарасові вірші; гості відверто спілкувалися з людьми, представляли і власну творчість.

Видатний український письменник з Ізраїлю, подвижник, головний редактор журналу «Соборність» Олександр Деко, знаний кінодокументаліст, тележурналіст та літератор з Києва Юрій Багрянцев і письменник, президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України Сергій Дзюба були зворушені теплим прийомом у школі села Количівка Чернігівського району. Учні, педагоги, директор школи Валентина Теплуха та начальник відділу освіти Чернігівської райдержадміністрації Володимир Конюший старалися від душі.

Олександр Деко отримав вітання з нагоди присвоєння йому звання почесного доктора («doctor honoris causa») Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки. А Сергій Дзюба урочисто вручив Олександрові Аврамовичу почесну нагороду Академії – міжнародну Літературно-мистецьку премію імені Пантелеймона Куліша (цього ж дня ще одну почесну відзнаку – премію імені Леоніда Глібова – Олександр Деко отримав від голови Літературної спілки «Чернігів», головного редактора журналу «Літературний Чернігів» Михася Ткача). Також одержав академічну відзнаку і Юрій Багрянцев, який став цьогорічним лауреатом Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» (до речі, пан Юрій знімав тут і документальний фільм про Шевченківське свято).

Урочисте відкриття цьогорічного міжнародного свята «В сім'ї вольній, новій…» відбулося в обласному академічному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка, і зробив це голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський. Сподобалося яскраве розмаїття виставок, підготовлених обласними закладами культури: історичним музеєм імені Василя Тарновського, науковою бібліотекою імені Володимира Короленка, художнім музеєм імені Григорія Галагана та навчально-методичним центром культури і мистецтв.

Очільник Чернігівської обласної державної адміністрації Валерій Куліч зачитав звернення Президента України Петра Порошенка до учасників свята. У ньому Глава держави зазначив, що вся історія України, як і історія Європи, підтвердила істинність пророчого Кобзаревого бачення нашого майбутнього. Шевченко завжди був і залишається абсолютно актуальним; його слово і нині вчить, надихає, об’єднує українців і всіх вільних людей у світі в боротьбі за свободу та гідність. Прокладаймо шлях до Кобзаря – до вершини незламного духу, віри у Бога, у свої сили та свій народ. Прислухаймось до його великої мислі: «А всім нам вкупі на землі / Єдиномисліє подай / І братолюбіє пошли». Найкращим ушануванням генія буде дійсно вільна, соборна, демократична, європейська Українська держава, яку він виборював кожним своїм рядком, котру наш народ сьогодні виборює у протистоянні з агресором».

Президент подякував усім, хто доклав зусиль для проведення цього міжнародного літературно-мистецького свята, і побажав успіхів та перемог із мудрим Шевченковим словом.

Перший заступник міністра культури України Ігор Ліховий зачитав вітання віце-прем’єр-міністра В’ячеслава Кириленка. Більше 20-ти населених пунктів Чернігівщини зберігають пам’ять про те, що їх відвідував Великий Кобзар. Тарас Шевченко любив Придесення. Неодноразово буваючи тут, він надихався мальовничими краєвидами, спілкуванням із людьми, котрі його розуміли й підтримували. І зараз пам’ять про Великого Кобзаря відображена в назвах місцевих вулиць, найменуваннях обласного академічного музично-драматичного театру та педагогічного університету, численних пам’ятниках.

Немало талановитих уродженців Придесення (письменників, науковців, художників, архітекторів, артистів, музикантів) удостоєні найвищої творчої відзнаки України. Першими лауреатами в галузі літератури у 1962-му стали видатні письменники: наш земляк Павло Тичина та незабутній Олесь Гончар. А цього року високу нагороду отримав Кость Москалець – письменник, автор популярних пісень, літературознавець. Наразі Чернігівщина має 37 лауреатів Шевченківської премії.

Учасників свята тепло привітали голова Чернігівської обласної ради Микола Звєрєв, письменник, голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Павло Мовчан, заступник директора Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Сергій Гальченко, голова Національної спілки кінематографістів Сергій Тримбач.

Гості високо оцінили духовний театралізований пролог «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє», а також напрочуд цікаву концертну програму за участю кращих професійних мистецьких колективів Чернігівщини.

Ще однією родзинкою цього свята стала виставка картин «Мальовнича Україна», яка відкрилася в залах обласної організації Національної спілки художників. Тут виступили перший заступник міністра культури України Ігор Ліховий, голова обласної ради Микола Звєрєв, голови національних спілок письменників і кінематографістів України – Михайло Сидоржевський та Сергій Тримбач, очільник Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Павло Мовчан, керівник Департаменту культури, туризму, національностей і релігії облдержадміністрації Сергій Мойсієнко, а також уродженець Казахстану, доктор політичних наук, професор Рустем Жангожа, знаний перекладач із Білорусі Валерій Стрілко, уродженець Туркменістану, письменник і видавець зі Швеції Ак Вельсапар…

 А Олександр Деко, головний редактор журналу «Соборність», який зараз виходить в Ізраїлі (раніше цей патріотичний український часопис видавався в Німеччині) урочисто вручив тут літературну премію імені Івана Кошелівця – видатного нашого земляка, літературознавця, великого патріота України – п’ятьом письменникам із Чернігівщини: Володимирові Сапону, Михасеві Ткачу, Станіславу Маринчику, Олені Конечній, Анатолію Шкуліпі. Цією почесною нагородою, заснованою головним редактором «Соборності» Олександром Деком зі згоди дружини Івана Кошелівця, відомої письменниці та художниці Емми Андієвської, відзначаються автори кращих публікацій у цьому часописі.

Я цікавився враженнями про виставку – всім сподобалося! До речі, Рустем Жангожа наголосив, що в Казахстані дуже шанують нашого Тараса Шевченка і вважають його основоположником школи казахського живопису.

Міжнародне Шевченківське свято яскраво продовжилося в Ніжині (де, зокрема, чудово виступив депутат облради, письменник, декан філологічного факультету державного університету імені М. Гоголя Олександр Забарний) та в Національному історико-культурному заповіднику «Качанівка», який також справив на гостей незабутнє враження.     

Звісно, я скористався нагодою й поспілкувався з учасниками свята.

Голова Чернігівської обласної ради Микола Звєрєв:

– Миколо Вікторовичу, бачу, ви задоволені. Свято вдалося?

– Всіх нас об’єднує Великий Тарас. Це свято ще раз підтвердило слова геніального Кобзаря: Україна була, є і буде! Адже учасниками Міжнародного Шевченківського свята на Придесенні стали тисячі людей! Це – символічно. Тож хочеться подякувати всім за патріотизм і високу духовність, які так потрібні нам у цей складний час. Чернігівщина стала щитом колективної безпеки на східно-північному кордоні, коли російський агресор фактично оголосив нам війну. Ми неодмінно вистоїмо, бо маємо геніального Тараса і нашого всесвітньо відомого земляка Олександра Довженка; і пам’ятаємо про подвижництво тисяч патріотів, які плекали національну ідею та духовність.

– Саме тому Чернігівщина не піддалася ніякому сепаратизму!

– Ми оголосили наші пріоритети: незалежна Україна і загальнолюдські цінності. Це – головне для нас! Чернігів став центром нового військового округу, який ми сформували. Бо якщо до нас – із хлібом-сіллю, ми завжди раді хорошим людям; а хто до нас – із мечем, то ми повинні теж витягнути наш козацький, український меч і тоді – до останньої краплі крові. Адже ми не можемо віддати жодного метра рідної української землі!

Символічним і знаковим є те, що нині розпочато відродження славного Седнева, де творив Великий Кобзар і куди також завітало міжнародне свято. Обласна рада, літературна та мистецька спільнота, мешканці взялися разом, щоб відродити Седнів – як історико-культурний, туристичний та мистецький центр. Такий, як наші Батурин, Качанівка, Любеч, Національний заповідник «Чернігів стародавній». Ось така вона – наша Сіверщина!  

Михайло Сидоржевський, голова Національної спілки письменників України, головний редактор «Української літературної газети»:

– Пане Михайле, торік у надзвичайно драматичних умовах війни ми відзначали 200-ліття з дня народження нашого Кобзаря.

– А тепер розпочалося століття Тараса Шевченка! Бо сила, енергетика, вага Шевченкового слова суголосні нашій українській свідомості. Наш Тарас – завжди сучасний і актуальний. Його Слово – вагоміше за найпотужнішу армію найвидатнішого полководця. Кожен із нас по-своєму прочитує Тараса, у кожного – свій Шевченко. Однак саме його постать об’єднує українську націю. Тарас – глибоко національний, але відкритий і для інших культур. Тому пам’ятники нашому генієві є в багатьох країнах віту.

– Як вам – сьогоднішня Чернігівщина?

– Це – благословенний край, і люди – хороші, патріотичні. Стільки цікавих, незабутніх зустрічей! Дуже сподобалися концерт в обласному театрі, виставка картин «Мальовнича Україна». Гостинно приймали нас і в Ніжині, Седневі та Качанівці. Безперечно, таке міжнародне свято за участю митців з усієї України та закордону – дуже важлива, знакова подія для нашої країни.       

Ак Вельсапар, відомий письменник зі Швеції:

– Щиро вітаємо справжнього друга нашої держави!

– Так, я дуже люблю Україну, волелюбний народ, який зараз мужньо захищає свою землю від російських агресорів. Це викликає велику повагу! Тому я вже втретє поспіль приїжджаю сюди, розповідаю в Швеції правду про Україну. А на Чернігівщині я вперше, і мені надзвичайно подобаються Вал, Болдина гора, ваші давні собори, мальовничі краєвиди. А головне, це чуйні, привітні, люди, в очах яких я не бачу ні страху, ні відчаю, натомість є віра в Перемогу. Мені сподобався і голова Чернігівської облради Микола Звєрєв. Це – тямущий добродій, дуже патріотичний. І я – в захваті від свята! Зараз я перекладаю вірші геніального Тараса Шевченка. Його Слово – це справді могутня зброя! Адже Кобзар – надзвичайно актуальний і зараз.

– Ви презентуєте тут і свою українську книжку «Смарагдовий берег».

– Це – збірка прози, котру переклав українською чернігівець Сергій Дзюба. А нині він переклав і мою нову повість «Помста роду Лисиці», тож незабаром буде й моя друга книжка чарівною українською мовою. І я цим неабияк пишаюсь, адже ваша мова – одна з наймилозвучніших у світі!

Олександр Деко, український письменник з Ізраїлю:

– Пане Олександре, свою творчу зустріч ви вирішили провести саме в селі Количівка Чернігівського району, у школі, де навчалися.

– Я щоразу з великою радістю приїжджаю сюди. Це ж моя рідна земля! І люди наші – такі працьовиті, доброзичливі, щедрі душею. Звісно, зараз усі ми переживаємо нелегкі часи; але загарбники, які зазіхнули на чужу землю, зазнають поразки. Бо хіба можна перемогти такий народ?!

– Ви постійно й невтомно пропагує творчість Тараса Шевченка.

– А як інакше? Однак Україна ще мало зробила для свого Кобзаря. От у Німеччині є Гьоте-інститут, в Іспанії – інститут Сервантеса. І їхні філії дуже потужно діють у багатьох країнах світу, пропагують свою культуру. От і нам треба перекладати своїх національних геніїв на мови народів світу, активно пропагувати свою культуру за кордоном; бо за нас цього ніхто не зробить.

Сергій КВІТНИЦЬКИЙ