Жінка-УКРАЇНКА

Враження від поїздки в Неаполь письменниці Світлани Костюк

Ч. 1. Кілька слів про «зустріч» з візою  

У цій фантасмагорії з оформленням італійської візи найбільше боялась того, що вона буде оформлена … але … в останній момент, … тобто, тоді, коли уже не буде можливості ні поїхати, ні полетіти … І що скажеш спонсорам, друзям і громадськості, які щиро підтримували, допомагали, хотіли, аби все вдалося. Коли отримала СМС з візового центру за дві хвилини до завершення робочого дня, то посміхнулася: так і мало бути… Але (!!!) ще за півгодини до цього до візового центру під'їхав Юрій Пероганич – керівник веб-порталу «Жінка-УКРАЇНКА», власник багатьох солідних титулів . А з ним – Мар’яна Коваль – помічниця народного депутата Ігоря Гузя, моя землячка. Їм вдалося (за дорученням) забрати таку довгоочікувану візу і одразу ж відправити її нічним автобусом до Львова, звідки наступного ранку вилітав до Неаполя літак із заброньованим для мене місцем (посприяла ГО "Волинське братство"). Хочете – вірте, хочете – не вірте, але я зустрілася зі своїм паспортом і візою рівно за 2 години до відправлення літака… Дива бувають! 

Ч. 2. Широчінь української душі або тепла зустріч з українками…

В аеропорту мене уже чекали. Пані Лариса ще на ФБ зголосилася бути моїм перекладачем і гідом в Італії… Згодом до нас приєдналася пані Наталя. Потім мене відвезли в офіс Асоціації українців у Неаполі, де познайомилася з багатьма чарівними землячками. Наслухалася багато реальних життєвих історій, від яких хотілося плакати… Про кожну з цих жінок можна писати романи… (подумала, що, можливо, таки перейду колись і на прозу…) Тут уже продумали план мого перебування в Італії… Пані Валентина  (з Володимира-Волинського) забирає до себе на проживання, пані Лариса з місцевим актором Гайтано проводить екскурсію містом і морем  , хтось веде на справжню італійську піцу, хтось дає автомобіль для пересування і т. д.  . На 16:00 запланували презентацію книги "Траєкторія самоспалення" для представників діаспори і місцевої інтелігенції (до речі, в Неаполі є кілька ГО українців, функціонує також українська школа, ведеться робота з підтримки воїнів АТО, проходять різні патріотичні акції тощо…)

Ч. 3. Знайомство з Неаполем.

Екскурсія містом і морським узбережжям була вельми цікавою, адже Неаполю більше 3000 років. Тут існувало Неаполітанське царство … тут зберігається велика і цікава історія … замки … старовинні будівлі, пам`ятники і пам`ятки архітектури … тут ще дихає гарячий Везувій, тут чудовий парк і море,вежі і готелі для бідних … Дивним чином уміють співіснувати багаті і бідні квартали, мафія і прості люди … До прикладу, вілла, де щороку відпочиває президент Італії, відкрита для доступу, перед входом (брамою) не бачили ми жодної охорони, а тому фотографували, знімали на камеру (пригадалося мені чомусь наше Межигір`я…)  . Царські персони ще в давнину турбувалися тут про бідних, зводячи довжелезні готелі для них… Бачила такий готель (діючий) поруч з морем, на прекрасному узбережжі…
Узвишшя, де проживають багаті, і квартали, де мешкають бідні, – різні і цікаві по-своєму… Там велич будівель і розмаїття автомобілів, а там- гамір, багато мотоциклів (навіть з трьома-чотирма пасажирами ), трохи сміття і постійний рух…

Дуже смачна італійська піца (бачила піч, де її випікають, сфотографувалася з майстром… ). Новий сучасний метрополітен, закритий торговий центр. Словом, є багато місць, де можна заховатися від сорокаградусної спеки … І особливе ставлення до українців – його я відчувала упродовж всього візиту…

Ч. 4. Презентація.

Таких уважних слухачів, таких розчулених сердець і зволожених очей я вже давно не бачила. Читала "Синові", "Лист на кладовище", "Осінній жінці", "Монолог жінки", "Лист генералові-зраднику", "Чоловікові" і т. д… і здавалося, що кажу щось таке сокровенне і зрозуміле для кожної з них… Хотілося читати ще і ще… Книжок для всіх бажаючих не вистачило (багато ж не привезеш)… Просили для цілого класу української школи наше спільне з чоловіком ілюстроване "Маленьке диво"… Пообіцяла… Пообіцяла, що приїду ще… З наступною презентацією, з виставкою картин чоловіка і з чоловіком  . Таким жінкам не можна було не пообіцяти наступної зустрічі. Дякую землячці Тетяні Жук, дякую Валентині Сачук, Ларисі Білецькій, Наталі Оленюк, дякую пані Олександрі, яка зараз перебуває у Нідерландах… Усім дякую. За чудові квіти, за розуміння, за підтримку. За те, що не зачерствіли на чужині Ваші серця…

Ч.5. Українці в Касорії 

На церемонію нагородження в Касорію (італійське місто поблизу Неаполя) вирішили їхати двома автомобілями , адже українські "італійки "дуже хотіли підтримати свою землячку, побувати на престижній церемонії, зустрітися з місцевою елітою, просто відірватися від сірих буднів... Конкурс «Між словом і вічністю» проводиться в Італії з 2000 року під егідою Кавальєре /Лицаря/ Нікола Паоне Тут номінують- нагороджують не лише поетів, а й видатних італійських художників, співаків, музикантів, працівників культури, тих, хто має вагомі здобутки у сфері культури, літератури, мистецтва...Хто утверджує моральні цінності і дбає про духовність...Тому цікаво було побачити видатних людей їхнього краю, послухати цікаві музичні композиції,сучасні пісні у виконанні популярних гуртів, ознайомитися з виставкою робіт художників... У той день номінували цією престижною премією і посла Америки в Неаполі...Мене дуже вразило те, що поруч з представниками видатної еліти на сцені побував і неповнолітній поет, який відбуває покарання у місцях позбавлення волі ...Ведуча попросила представників мас-медіа вимкнути камери і фотоапарати, адже не варто показувати обличчя юнака, який має змогу розпочати своє життя з чистого аркуша...Всі поставилися до цього прохання з розумінням. Усі камери було вимкнено. Сцена була зворушливою... Я одразу подумала, що з цього епізоду варто повчитися елементарної поваги до людської гідності...Адже наші окремі ВІП-особи так люблять фотосесії з покаліченими воїнами АТО...люблять знімки, де вони вручають подарунки чи гроші...А чи думають про те, що у цей час відчуває той інвалід чи обездолений? Мене такий піар завше дратує, якщо чесно...

Ч.6. Кілька слів про Україну з європейської сцени.

У номінації "поезія закордонних авторів" мене покликали на сцену саму. Перед тим ведучий і голова журі наголосили, що приїхала поетеса з України, яка подолала багато перешкод на шляху до церемонії нагородження ( згадали і труднощі з оформленням візи , які вирішувалися з італійською стороною у телефонному режимі:) Ішла на сцену , не сподіваючись на виступ, адже номінацій було багато, слово надавали лише декому( послу Америки, засновнику конкурсу, меру Касорії, керівнику департаменту у справах неповнолітніх...) Але мені люб`язно надали мікрофон для короткого слова. Подякувала... Сказала, що Україна – то центр Європи, що в поезіях українських авторів є душа. емоції… І що, не зважаючи на те, що у нас зараз триває війна, до сердець журі достукалася моя поезія "любов, лише любов врятує світ..."Не війни, не жорстокість, не насильство, а саме любов …любов до ближнього, до родини, країни, до коханої людини...Ці короткі слова викликали розуміння залу...До мене опісля підходили, вітали, погоджувалися, підтримували… дякували… Відчувала особливе ставлення до України і до українки...Отримавши диплом-премію ( не має грошового еквіваленту, лише як визнання… ) з рук мера Касорії, отримала ще й емоційну підтримку і чудові квіти від нашої діаспори… Пишалася тим, що я – українка... Отримала також альманах, де двома мовами надруковані поезії переможців… (укр. і анг. – моя поезія)… Опісля був великий фуршет, на якому ми не були довго ,адже о 6.00 треба було летіти додому… Жаль, що через тяганину з візою не змогла залишитися в Неаполі хоча б на тиждень… Бо два дні – це дуже мало… Дуже…

Ч.7. Слова сердечної вдячності

Хочу висловити усім, завдяки кому ця ідея з присутністю на церемонії нагородження стала реальністю.Насамперед журналістам – і Лесі Воронюк, і «Нововолинську діловому» (усім трьом репортерам –Н. Камишниковій, А. Сороці, А. Рязанову), і газеті «День», і українській газеті в Італії, і «Україні молодій», «Українському порталу», газеті «Волинь», «Відомості», інформаційним ресурсам «ZIK», «УАП», «Буквоїд», «Волинська правда», «Жінка–УКРАЇНКА», «Магії Буковини», телеканалам СТН, ІСТV, усім, хто активно поширив цю інформацію, хто закликав підтримати наше слово, поезію на європейському заході...Хто дбав і дбає про престиж України і української культури (та літератури) у світі... Не буду вказувати перерахованих сум, адже 100 гривень від тяжко хворої жінки чи 200 від матері, яка втратила сина, для мене значиміші, аніж тисяча-дві від багатих …яких треба піарити у відповідь. Дякую оганізаторам і Нікола Паоне Підприємствам м.Нововолинська : «Маселко», «Олійно-жировий комбінат», «БРВ», окремим підприємцям та бізнесменам, які розуміють, що інвестувати у духовність – важливо… ГО «Волинське братство»… Нововолинському ВПУ – за вишиванку Ательє «Ера моди» І «Оксамиту» – за пошиту в національних кольорах сукню. НСПУ, Дмитру Дроздовському зокрема. Юрію Пероганичу, Ігорю Гузю, М. Коваль – за допомогу в отриманні візи, українським жінкам в Італії та Ю. Лізірко (за переклади).

НАЙБІЛЬШЕ ДЯКУЮ ПРОСТИМ ЛЮДЯМ, ЯКІ ПІДТРИМУВАЛИ ЩИРО І СЕРДЕЧНО... (часто знайомі зі мною лише віртуально…) З ТАКИМИ ЛЮДЬМИ УКРАЇНІ - БУТИ!!!!!!!! А якщо будемо дбати про духовність – не будемо знати воєн… Вірю в це. ДЯКУЮ