Собі
задихатися дихати падати далі іти
по стежках лісових по небесних віднайдених схилах
шепотіти собі я щаслива я дуже щаслива
бо той образ той погляд зоріє мені з висоти
з висоти не-прощань не-чекань не-побачень а ще
з висоти не-розлук не-освідчень надуманих нами
засівати блокнотик своїми сумними піснями
і схилятись хіба що на осені тихе плече
всі печалі густі переходити майже убрід
не зотліти в золі ліпше жар у долоні згрібати
ліпше зовсім згоріти лишаючи сонячний слід
я приречена вже в цьому світі де світло як дим
в цьому світі де справжні чуття як безликі примари
де салюти фальшиві немов похоронні фанфари
пролетять-продзвенять над розтерзаним небом моїм
задихаючись дихати дихати до німоти
римувати свій біль що біліє уже від любові
воскресати повільно у кожнім народженім слові
і в`язати в`язати комусь рятувальні мости…
Не так далеко від нас триває жорстока війна, хоч і офіційно неоголошена, гинуть люди, плачуть матері, міста і села моєї рідної Волині прощаються зі своїми полеглими земляками — героями… Але разом із тим по країні проходять заплановані гучні концерти, розважальні шоу-проекти, хтось піариться на святому, хтось поспішає «засвітитися» у світських хроніках… При тому навіть відеоролики з похоронних заходів чи з гарячих точок країни рясно усіяні різноманітною рекламою товарів, послуг, пропозицій… Мені здається, якщо країна в небезпеці, то мають лунати дзвони в усіх церквах, має бути оголошено загальну мобілізацію всіх чоловіків призовного віку, щоб за тиждень-два покінчити з нашестям окупантів-агресорів.
Рецепт відбивних із квітів :): зриваємо жовті соковиті квіти з гарбузів або кабачків. Миємо, трішки солимо. Окремо збиваємо кілька яєць з борошном. Кожну квітку вмокаємо з обох сторін. Перчимо, вичавлюємо на кожну трішки часнику, дрібно притрушуємо зеленим кропом і смажимо на соняшниковій олії.
Дуже смачно і корисно, адже у квітах є багато вітамінів, мікроелементів. А ще - дешево.