Жінка-УКРАЇНКА

День Незалежності України в територіальному центрі ветеранів м. Дніпропетровська

День Незалежності України. Це перше свято в житті нашого народу як з радісними,  так і болісними слізьми на очах, в серці, душі... Вперше за 24 роки в Україні йде війна з агресором. Вперше за 24 роки, а точніше, за останні два роки, наш народ згуртувався, як кремінь, в єдиному пориву досягнення справжньої волі, свободи і не-залежності.
Напередодні 24 серпня – 19.08.15 р. – ветерани територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бабушкін-ської районної у місті Дніпропетровську ради відзначили особливе свято в нинішніх умовах боротьби нашої країни за волю, свободу, єдність, честь – День Незалежності України.

Захід розпочався привітанням до ветеранів директора терцентру Н.В. Біневської: «Шановні ветерани! Низько кланяюсь вам, дякую вам за мужність, силу, терпіння, підтримку в складні часи нашої Держави! Бу-дьмо гідними наших Героїв, які зараз захищають всіх нас в АТО, борються за єдину, вільну, соборну Україну. З Днем Незалежності України!!» 

Всі присутні разом з ансамблем «Рябинушка» заспівали «Гімн України».

Ведуча вечора розповіла: «Сьогодні ми славимо 24 річницю Незалежності України і її три символи: державні прапор, тризуб і гімн. Історію написання гімну «Ще не вмерла Україна»  кожному громадянину буде цікаво взна-ти. Державним гімном є перший куплет та приспів пісні «Ще не вмерла України і Слава, і Воля», слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербиць-кого. Історія написання «Ще не вмерла Україна» Як свідчать сучасники, во-сени 1862 року на одній з вечірок у Павла Чубинського сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню, у якій зга-дувався цар Душан і в приспіві були слова «срце бије и крв лије за своју слобо-ду» (або «срб се бије и крв лије за своју слободу…»). Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом подався в іншу кімнату, а через півгодини вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же про-співали на сербський мотив. Деякі дослідники вважають, що на написання також вплинули мотиви мазурки ”Єще Польска нє зґінела”, яка згодом ста-ла польським гімном. «Марш Домбровського» на той час був популярним се-ред народів, що боролися за незалежність (уже за кілька місяців після напи-сання вірша Чубинського, почалося січневе повстання). Зокрема, на мотив цієї польської пісні словацький поет Само Томашек написав пісню «Гей, Слов’яни», що була гімном Югославії у 1944-2003 роках. Інша відома версія цієї пісні – болгарська «Шуми Марица», яка стала гімном Болгарії у 1886–1944 роках. Все це сталося у Києві на вулиці Великій Васильківській, 122, у домі купця Лазарєва, де автор квартирував (тепер на тім місці будинок но-мер 106). Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об’єднаних у Громаду, сталося дуже швидко. 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського «за шкідливий вплив на розум простолюду» («за вредное влияние на умы просто-людинов») на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. Перша публікація вірша Павла Чубинського – у львівському журналі «Мета», 1863, № 4. Отримавши поширення на Західній Україні, вірш не пройшов повз увагу релігійних діячів того часу. Один із них, отець Михайло (Вербицький), знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського напи-сав музику до нього. Вперше надрукований у 1863, з нотами – у 1865, вперше почав використовуватись як державний гімн у 1917 році. У Царській Росії пісня «Ще не вмерла Україна» вперше була опублікована 1908 р. в антоло-гії «Украінська Муза». У 1917–1920 рр. «Ще не вмерла Україна» як єдиний державний гімн законодавче не був затверджений, використовувалися й інші гімни. 1939-го року «Ще не вмерла Україна» затверджений гім-ном Карпатської України. Текст гімну УРСР, який використовувався аж до отримання Україною незалежності в 1991 році, написав відомий український поет Павло Тичина. Композитор Антон Дмитрович Лебединець створив му-зику для нього. 15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була за-тверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображення в Конституції України. Однак, тільки 6 березня 2003 Верховна Рада України прийняла закон «Про державний гімн України».

До святкового концерту увійшли кращі номери художній самодіяль-ності ансамблю «Рябинушка».  

Пролунали пісні:  «На Вкраїну милую полину» Олени Швець-Васіної на сл. незабутнього М. Потійка у вик. анс. «Рябинушка», «Гуде вітер вельми в полі» М.Глінки (вик. – Ольга Денисенко), «Я козачка твоя» у вик. Віри Бон-дар, «Повій, вітре, на Вкраїну» (сл. Ст.Руданського)  у вик. Івана Твердохлі-ба, «Вірні сини України» М.Герца на сл. О.Максимишин-Корабель (присвя-чено Небесній сотні) у вик. дуету «Олень».  
З віршами «Ода Україні», «Молитва за Україну», «Краса України» Г.Ксьондза, виступили (відповідно) Іван Дорощук, Ольга Новікова, Тамара Дорофеєва. Власний вірш «Хочеш, заспіваю нашу пісню?» виконала автор цих рядків. 

Сценки «Куди їдеш, Явтуше» у вик. Елеонора Штайнца і Ольги Дени-сенко, «Параска і Палажка» у вик. дуету «ЕлЗі» підняли настрій присутнім.
Гуморески П.Глазового, прочитані Лією Родіоновою і Віолетою Осін-ньою, розсмішили ветеранів. А найгучніші оплески з гумористів отримав Іван Дорощук за власні гуморески.

На завершення заходу ансамбль «Рябинушка» заспівав пісні  Ніколо Петраша на сл. В.Іваницького «Країна моя», «Моя Україна» Ніколо на сл. Ю.Рибчинського та прем’єру пісні Олександра Погорілого «Дніпропет-ровськ».

Безкінечні степ, запорізька гребля,
Безкінечні рід, прадідівська кров...
Як бійці з імли, поставали верби –
Вартові Землі стережуть Дніпро.

Під вербою сни, що були з кошмарів,
Обертаються у казковий флер:  
Корінці знайшли в водоноснім шарі
Джерело надій, життєдайний нерв.

Вгору, крони всі, ширше, вербогаю!
Віття, прямо йдіть, вліво і цабе!
Та живи повік, наш одвічний краю,  
Соки верб дзюрчать, живлячи тебе! 

(Уривок з вірша О.Швець-Васіної «Вербні джерела»)

Бережімо кожну хвилину нашого буття, молімось за МИР, за єдину, вільну, соборну нашу державу! 
Слава Україні!

Більше фото: https://www.facebook.com

Олена Швець-Васіна,
культорганізатор територіального центру 
соціального обслуговування  (надання соціальних послуг)
 Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради