Жінка-УКРАЇНКА

У чернігівській бібліотеці імені Михайла Коцюбинського – чимало книжок відомих земляків. А один із найпопулярніших письменників нашого Придесення – Михась Ткач. Це – великий подвижник, який уже багато років очолює Літературну спілку «Чернігів» та журнал «Літературний Чернігів», активно пропагуючи сучасну українську літературу та творчість земляків. Він – член Національної спілки письменників України, лауреат міжнародних та всеукраїнських літературних нагород.

Нині неабияким попитом у наших читачів користуються книжка «Від любові до болю», яку чудово упорядкував Володимир Сапон. Тут всебічно розкривається творчий портрет Михася Ткача. У цій книзі вміщено глибокі й вагомі літературознавчі дослідження про прозу відомого письменника. Мені надзвичайно сподобалися нариси наших земляків – доктора філологічних наук, професора Володимира Кузьменка та декана філологічного факультету Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Олександра Забарного. Також серед авторів критичних статей, рецензій, відгуків, що увійшли до книги, – Шевченківські лауреати Володимир Дрозд і Анатолій Дімаров. Проникливо пишуть про творчість Михася Ткача його знані колеги Володимир Сапон, Петро Сорока, Леся Степовичка, Станіслав Реп’ях, Сергій Дзюба, Микола Адаменко, Віталій Леус, Олексій Брик, Станіслав Шевченко, Петро Куценко, Валентина Мастєрова…  

Не залежуються на бібліотечних полицях і примірники книжки Михася Ткача «Осінні акорди». Це – одна з моїх улюблених книг письменника. Тут вміщено його цікаві оповідання, новели, повість. Герої творів – люди різних поколінь, в долях яких так багато яскравих, часом драматичних, повчальних подій та історій. Прозаїк розкриває життя багатогранно, художньо-правдиво й виразно. Це – світ краси та благородства!

Також ми, бібліотекарі, із задоволенням пропагуємо небуденну книжку письменника «Зерна слова». Це – культурологічні статті Михася Ткача, його рецензії та інтерв’ю. Є що почитати, над чим замислитися! Адже у мудрого, чуйного автора слова – як то кажуть, на вагу золота.

Наприклад, відповідаючи на запитання землячки – письменниці Тетяни Винник, що для нього головне в літературі, Михась Ткач відверто зазначив: «Художність, життєва правда, незалежно від форм вираження, різноманітних течій і стилів. Я сприймаю ту літературу, де слово в тексті не є звичайною глиною, а творить образ, дух, настрій. Де бринять найвідчутніші порухи людської душі. Адже Максим Горький свого часу сказав: література – це людинознавство. Саме це притаманне класичним творам малої прози Миколи Гоголя, Василя Стефаника, Григорія Косинки, Олександра Довженка, Григора Тютюнника і багатьом сучасним українським митцям. Думаю, не перебільшу, коли скажу, що українська новелістика, як і література для дітей, одна з кращих у світі, на жаль, тільки не поцінована досі належно. Бо вона, як глибоко національна, віддзеркалює душу нашого народу. А поняття душі – невід’ємне від Бога».

Світлана БРАГІНЕЦЬ,
зав. відділом чернігівської бібліотеки імені М. Коцюбинського