Жінка-УКРАЇНКА

У звірів, як у людей, життя – дуже схоже. Вони також живуть емоціями: відчувають страх або радість, сум та надії…

Придесення. Довкола – лісосмуги, засаджені фруктовими деревами: абрикосами, горіхами, яблунями, вишнями… Навесні в одній такій тихій лісосмузі, під розкішним деревом волоського горіха, Зайчиха вирила собі ямку, застелила її сухою торішньою травою.  Завчасно приготувала місце для пологів – під горіхом. Тут не водяться мошки та комарі (повітря під ним насичене йодом). Широкі гілки з густим листям утворюють добре прикриття. Ні дощ, ні вітер не завадять.

Окотилася Зайчиха – вивела на світ божий двох зайченят уже в хутровій шубці та з відкритими очима. Народилися розвинені. Це вам не сліпі кошенята! І Зайчиха їх годує лише один раз у день, а то й рідше, бо молочко у неї – дуже поживне. От вони і ростуть швидко. З п’ятого дня життя зайченята вже бігають довкола свого житла, а через два тижні вони вже щипають траву. Мати їх лише навідує. Ростуть самі, пристосовуються до довкілля. Все для них нове! Малята прислухаються до всього, що дзвенить і співає. Слухати пташок їм звично і радісно. 

Звуть їх Руденький та Сіренький. Коли Сова сіла поруч із зайченятами з наміром поласувати ними, Руденький  промовив до неї тихо: «Який у Вас чудовий голос! Ви не змогли б іще нам поспівати?» І вона злетіла вгору, виконавши гімн Сонцю, Ранку та Радості Жити. Підморгнула їм і сказала: «Іншим разом поснідаю, трішки підростіть!»

Сіренький втік. Руденький залишився сидіти і згадувати спів Сови, подумав: «Як добре бути птахом! Раз – і пурхнув угору, коли небезпечно! Як це їм вдається літати?» 

До нього підсів коник, що раніше сидів на квітці і їв комашку.                     

«А Ви, шановний, не можете мені підказати, як правильно літати?» – запитав Руденький.

Коник не знав, як правильно літати, але продемонстрував, як стрибати на велику відстань. І зайчик зрозумів, що зможе теж стрибати, але треба ще трохи підрости, щоб задні лапки виросли. Він поділився цією новиною зі своїм братиком Сіреньким.

Від беззахисності зайчата були боязливими, проте, переконавшись у безпеці, ставали іноді вкрай зухвалими. Одного разу так розійшлись у змаганні – хто довше стрибне, що не почули, як підкралася лисиця, схопила Сіренького і поласувала ним…

Руденький залишився сам і дуже засумував: «Чому Світ – такий несправедливий? Чому їх змалку батьки лишають самотніми?» І так йому захотілося, щоб поряд із ним був його тато! 

Наближалася зима. Настала пора поміняти свою руду шубку на зимову –  світлішу і з білими вкрапленнями. Зайчиха навідувалася частіше, адже її серце вболівало за свого синочка. Руденький подружився з іншими такими ж «хоробрими» й почув, як звірі розповідали про святого Миколая. Як він господарює у лісі і на новорічне свято приносить звірям подарунки. Зайчик і попросив свою матінку написати листа  доброму дідусеві, аби святий Миколай допоміг, щоб тато Руденького приходив частіше і був із ним більше часу.

Зайчисько було цікавим, допитливим, хотіло знати більше про життя, про Всесвіт, а ще не бажало лишатися таким самотнім. Мати була вражена, що зайченя – таке кмітливе, і написала святому Миколаю про прохання свого синочка. А також невдовзі записала Руденького в школу Лісової Мудрості. Пошта в лісі працює добре – пані Сорока дбає про порядок, отож листи не затримуються у дуплах дерев.

Святий Миколай замислився, адже раніше ніхто й ніколи не просив його про таке. Зазвичай зайчатам-малюкам хотілося солодощів, зерна, моркви, буряка, капусти чи іграшок, навіть санки та ковзани просили. А цей, бачите, як глибоко переживає свою самотність! Нелегке завдання, є над чим задуматися…  

Новий Рік – чудове свято на планеті! Якщо вірити тільки в добре і загадувати бажання – обов’язково збудуться! Святий Миколай у роздумах – потрібно допомогти  Руденькому. Бо ж цим довголапим та довговухим люди вже й пам’ятники поставили. І раптом спало на думку дідусеві подарувати цьому незвичайному зайчиську Чарівну Скарбничку і навчити його, як нею користуватися-бавитися.

По-перше, на кришці шкатулки треба написати «Все що знаходиться всередині – існує!»

По-друге: збирати та складати всередину все, що подобається: листочки, горішки, жолуді чи… опис подій, своїх бажань, – все, що дає радість і задоволення. Адже, щоб твоя заповітна мрія збулася, її спочатку треба створити, вимріяти, – своїми думками! Звісно, міркування мають бути цікавими, дотепними і ні в якому разі не сумними. Будь бадьорим, думай про щось хороше, і тобі неодмінно поталанить!

Власне, навіть силою бажання можна змінити своє життя: не боятися небезпеки, не тремтіти щоразу від страху, а почати жити вільно, цікаво. Скільки чудових речей відкриється твоєму погляду! Ти сам переконаєшся, що справжні дива існують. Прийде Любов і з’явиться відчуття повноти життя!

Ти прийшов на Землю для того, щоб зробити Світ кращим, отримувати радість і щастя! У цьому полягає мета твого існування.

І як тільки закриєш шкатулку треба сказати: «Все, що знаходиться тут, – існує!»  

Чим більше фантазій та ідей ти назбираєш, тим більше бажань можеш загадати і зосередитися на них. А велика кількість бажань означає, що ти почуваєш себе дійсно живим. Тому що енергія бажання і є саме Життя!  Якщо будеш мріяти і ВІРИТИ, що досягнеш свого бажання, то згодом неодмінно відчуєш: все поступово справджується. Двері розкриються назустріч, щоб впустити в життя те, про що мріяв. Ти просиш – це і є перший крок.

Небо відповідає – це другий крок. Ще важливі – добрий настрій і терпіння, хай вони стануть твоїми супутниками. Це – третій крок! Твоя увага до даного процесу допоможе наладити постійну вібрацію, яка дозволить втілити бажання в життя. Ти можеш грати в цю гру, використовуючи Силу Уяви. Бо фантазія дає тобі повну владу над тим, що ти створюєш. Тобі здається незвичайним, дивовижним цей процес, але то – велика сила. Бо ДУМКИ– також живі!

Коли ти граєшся з Чарівною Скарбничкою, ти вчишся розвивати свої вміння і таланти. Ти – щасливий, якщо думаєш, що щасливий.   

Багато залежить від емоцій, які ти відчуваєш. Чим сильніші емоції, тим краще, якщо вони – позитивні, добрі, чуйні. Вдячність має велику силу!

Можеш грати, де завгодно і коли завгодно.

«Я, святий Миколай, хочу навчити тебе отримувати радість від того, що маєш зараз, в дану хвилину. Будь задоволений тим, що одержав, і водночас бажай більшого.

Почувай, що знаходишся на початку дороги і з вірою дивися в майбутнє: як ти знайдеш свою половинку, як з’являться дітки і як ти їх будеш опікати, виховувати. І – жодних сумнівів, нетерпіння, ніякого страху, – адже вони заважають здійснити задумане! Твої добрі почуття – це найкращі провідники, і, йдучи за ними, ти зможеш здійснити всі твої бажання. Будь смілим і щасливим».

Ось таку Чарівну Скарбничку отримав Руденький від Святого Миколая. І на душі посвітлішало, а серце сповнилося Любов’ю. Зайченя створює свою заповітну Мрію!

Людмила ШУТЬКО