Жінка-УКРАЇНКА

* * *

Ювілейний лоскіт сувенірів
Невибагливо займає у квартирі
Для дрібничок зібраний стелаж.
Долучитись захотілося аж-аж
До подібних збірок чи добірок,
Необмежених умовностями міри.
Замальовки кращають тихцем,
Бо відміряні умовним олівцем
На компакті об’ємів квартирних,
Де волхви не клали ладану і смирни,
А піднесли тонко сувенір.
Саме він не розповзається надмір
Для вмикання атмосфери свята,
На якому випадковостей загата,
Нібито повітряний пузир,
Встигла лопнути у просторі квартир.

Під таке перегуки гітарні
Роблять акомпонемент. І до кав’ярні
Вже не надто хочеться брести,
Бо ж удома скучкувалися світи
Для людей без вірусу рутини.
Тих, хто може завтикать про іменини
В друга. Бо підступний календар.
Тільки згодом відкантується тягар
Несподіваним дзвінком у двері
Від знайомих без посвідчення позерів,
Що зайшли спонтанно не на пір.
І принесли лиш раптовий сувенір.

© Сергій Сіваченко