Жінка-УКРАЇНКА

Днями у столиці відбувся ІІ Конгрес «Промоція літератури в Україні», головною метою якого стали пошуки та обговорення проблемних питань у сфері менеджменту та промоції літератури.

Одне з питань, яке стало наріжним каменем обговорення – становище української книги на європейському та світовому ринку і перспективи діяльності новоствореного Інституту книги (Київ).

Олександр Афонін, президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів пояснив, що Інститут – радше інструмент дипломатії та книжкової промоції як такої, він країні потрібен і його створення – на часі. Вектори пріоритетів діяльності повинна задавати аналітична група, я їх втілювати – зацікавлені передусім видавничою справою люди. Щодо «всезнаючої» позиції окремих народних обранців, котрі скептично висловлюються стосовно перспективи діяльності Інституту, пан Афонін прокоментував власну позицію так: «Вони думають, що сидіння у Верховній раді перетворює їх на енциклопедистів. А енциклопедистів з часів Геродота чимраз менше. Бо не може бути людина компетентна в усьому».

Порушилося питання про те, що цьогоріч Україна взагалі не подала заявки на участь у одній з найбільших книговидавничих подій світу – Франкфуртському ярмарку, проте не все так однозначно. З одного боку, не надходило ініціативи від самих видавців, але з іншого боку – участь у книжковому ярмарку має чітку комерційну мету. Якщо шукати собі партнерів за кордоном – це чудова перспектива заявити про себе і відкрити нові бізнес-горизонти. Але чи готова українська книга вийти на світовий ринок?

Як зазначає Олександра Коваль, президент ГО «Форум видавців», на нашому ринку спостерігається перенасичення темою війни. Спочатку світовому читачеві це цікаво, але згодом він хоче бачити передусім видання світового рівня, а не зосередження на одній проблемі. «Міжнародний читач натякає, що Україна забагато розповідає своїми книгами про власні проблеми і замало пропонує того, що би здатне здивувати і захопити», - продовжує свою думку Олександра Коваль.

Український письменник та журналіст Андрій Курков вважає, що виведення української книги на міжнародний рівень можливе не лише за допомогою видавничої політики (в тому числі участі в ярмарках). Автори-класики, кращі імена літературного простору цілком здатні винятково завдяки своїм іноземним колегам (письменникам та видавцям) займатися якісною міжнародною промоцією. Але вони повинні бути зацікавлені у цьому. Українські імена мають серйозний потенціал послідовно працювати на свою культуру, а тому людина та її діяльність можуть виступати якісним інструментом промоції, - вважає письменник.

Україна направду може похвалитися посиленням інтересу до національної книги, запровадженою модою на читання та популяризацією книги. Проте чимало напрямків направду потребують і доопрацювання, і категоричної зміни векторів діяльності.

Іванна СТЕФ'ЮК

http://chv.tv