Жінка-УКРАЇНКА

29 березня 2016 року в Культурно-мистецькому центрі Національного університету «Києво-Могилянська академія» відбулася прем’єра документального фільму «Академік  Дмитро НАЛИВАЙКО».

Дмитро Сергійович Наливайко – доктор філологічних наук, професор, дійсний член (академік) НАН України, завідувач відділу компаративістики Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. З 2013 року – почесний професор Києво-Могилянської академії.

Фільм про Д.С. Наливайка – творчий проект Ігоря Козлика, літературознавця, кінодокументаліста, доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри світової літератури і порівняльного літературознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ).

На прем’єрі був присутній і Дмитро Сергійович Наливайко.

Фільм складається зі вступу, 4 частин та епілогу. У ньому розповідається історія юнака зі звичайної української селянської родини, п’ять дорослих чоловіків якої загинули під час Другої світової війни. Двоє дядьків Дмитра Сергійовича були науковцями – аграрієм і геологом. (Батько з гордістю часто говорив синові: «Наша родина ніколи не була кріпаками…») З дитинства майбутній академік мав пристрасть до читання, найпершою книгою був «Кобзар» Т. Шевченка, а найбільше вразила його проза М. Гоголя, особливо повість «Тарас Бульба».

Після закінчення сільської 10-річки, Дмитро вступив на історико-філологічний факультет Сумського педінституту. Навчався блискуче, через те йому надали рекомендацію на вступ до аспірантури. Однак, у вступі до неї в Києві відмовили, і згідно з направленням молодий фахівець поїхав працювати в сільську школу Тернопільської області. Звідти вже колеги-вчителі проводжали Дмитра Сергійовича до Ленінграда, де він таки вступив до аспірантури.

Згодом працював викладачем у педінститутах Ніжина та Києва, пізніше – у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, в Інституті літератури НАНУ та в Києво-Могилянській академії.

Дмитро Сергійович опанував іноземні мови (німецьку, французьку, італійську), ґрунтовно й системно вивчав і викладав тему чи проблему, яку досліджував (а спеціалізувався на історії та теорії західноєвропейської літератури). Особливу увагу він приділяв темі української культури / літератури в контексті європейської / світової. Через те за радянських часів мав проблеми з публікацією своїх праць та із захистом дисертаційних досліджень.

Дмитро Павличко, колишній головний редактор «Всесвіту», згадуючи роки співпраці з Д. Наливайком, наголосив: «Я став знавцем західноєвропейської літератури тому, що я читав статті Наливайка, які ми публікували. Я – його учень!»

У фільмі про академіка Наливайка як викладача і науковця мовлять академік Микола Жулинський, письменники Дмитро Павличко та Леся Воронина, член-кореспондент НАНУ Микола Сулима, професори Володимир Моренець, Вадим Скуратівський, доктор філологічних наук Наталія Мазепа, а також його колишні студенти, а тепер відомі українські літературознавці професори Павло Михед, Олександр Ковальчук, Марія Моклиця та доцент Ганна Павленко. Ілюстративний ряд укладено зі світлин, листів та книг Дмитра Сергійовича.

Але найціннішими в цьому фільмі є монологи Дмитра Сергійовича щодо певних аспектів його науково-дослідницької діяльності: про співвідношення літературознавства і літературної критики, про компаративістику як синтетичне поєднання історії та теорії літератури, про якісні переклади іноземної літератури тощо.

Присутні в залі науковці, митці і студенти (серед них Микола Жулинський, Микола Сулима, Іван Драч, Дмитро Павличко, Василь Ожоган, Володимир Казарін, Еліна Свенцицька, Дмитро Бураго, Ростислав Семків й ін.) щиро подякували Ігореві Козлику за його ґрунтовну роботу. Авторові вдалося розкрити образ академіка Дмитра Наливайка – справжнього інтелігента, людини з енциклопедичним рівнем знань, глибокого і системного науковця, патріота, яким має пишатися Україна.

Чому саме літературознавець Ігор Козлик взявся за документальне кіно про академіка Дмитра Наливайка, пояснив сам автор проекту:

‒ За цю роботу я взявся через відчуття браку справжності у нашому сьогоденні. У часи, коли девальвовані усі вагомі поняття, у тому числі наукові звання чи поняття наукової школи, Дмитро Сергійович Наливайко є особистістю, від якої слова «академік», «учений» не відпадають, а органічно і нерозривно з нею пов’язані. Дмитро Наливайко – це яскраве свідчення того, що в нашому житті є достеменність та істина, чесніть, порядність та інтелігентність, без відчуття чого будувати власне життя неможливо (а фільм адресовано насамперед молоді).

Головним для мене було репрезентувати професію, фаховість, і все, що з цим пов’язано, через людський вимір і на тлі конкретної історичної доби в українській історії. І при цьому засвідчити, що не все і не всі розмінюються, продаються і деградують у цьому житті, що можна попри все залишатися самим собою, що є, нарешті, живі (!) люди, з яких можна і потрібно брати свідомий приклад.

Ніна Головченко