Жінка-УКРАЇНКА

Журнал «Дніпро» публікує у червневому номері повість Олександри Малаш «Кришталь горить». Наразі автор надає кілька цитат, а після виходу журналу в світ обіцяє надати текст повністю.

Мрія Віти Мазур здійснилася: вона консультує тисячі людей на гарячій лінії. Але хто міг передбачити, що всі ті проблеми, які допомагає вирішувати, враз торкнуться її самої? Людська душа - кришталь, вона уціліє лише в обережних руках. Але як діяти, коли кришталь горить?..

Уривки з повісті

***

Чому минуле надихає? Все дуже просто. З нього можна вибирати. Те, що тобі потрібно просто зараз. Радість, коли над тобою хмариться небо. Пересторога, коли в чомусь сумніваєшся. А буває – в минулому заваляється якийсь наївний ескіз. І ти тепер, навчена досвідом, пишеш дорослу, зрілу картину.

Або не зрілу… Все від тебе залежить.

***

Я не маю права ображатися. Не маю права розчаровуватися. Моя робота – вислухати і зробити крок назустріч. Може, часом забагато на себе беру. Але воно того варте, якщо людина знову відчуває, що їй є для кого в цьому світі жити.

***

Маки були вишиті бісером на моїй новій хрусткій сорочці, з маків був вінок-обідок, прикрашений довжелезними стрічками, маками помережаний низ довгої червоної спідниці. Усе це мені дуже личило. Але ж… Як уявити, скільки коштує таке вбрання…

Я крадькома глянула на Артема, бо не знала, як він відреагує на такий подарунок. Нечасто загублені однокласники з нагоди повернення привозять сорочки, вишивані бісером…

Але Артем дивився з захопленням. Все-таки на підсвідомому рівні кожен український чоловік хотів би, щоб його жінка постала перед ним отак у всій своїй красі. А в чому може виявитися вся її краса? У рідному, споконвічному, національному.

***

Я зрозумів запізно, що за образами і надуванням губ можна пропустити ціле життя. Не своє, а чуже. Дуєшся на людину, дуєшся, а надумаєш пробачити – все, вже нема кого пробачати.

***

У кожної людини – і в дорослої теж! – у кожної людини в житті буває казка. Вона потрібна так само, як їжа, пиття, водні процедури і так далі. Бо не дає повністю розчинитися у побуті, проміняти свою чутливу душу на марнотні дрібнички. Поки ця казка жива – то жива й сама людина. Відмовившись – автоматично втрачає себе.

***

І Ліза Тагешлаф скаже, що їй доводилось отримувати запрошення, де підправлено дату, час або місце дії. Але ще ніколи – з виправленим ім’ям нареченого. 

***

Я б не дозволила, щоб таке повідомлення стало загальнодоступним, але Мірка хоче спів-чуття. Спільного почуття. Спільного для всіх, у кому ще не згасла здатність суто по-людськи вболівати за ближнього. І, оцінюючи шквал коментарів, можна з упевненістю твердити: люди, що мають серце – справжнє, живе й небайдуже – все-таки існують на цій землі.

На світлині — Олександра Малаш вдвох із сестрою. Блакитноока білявка Анастасія Герасимець стала прототипом головної героїні повісті - Віти Мазур, а вбрання авторки, Олександри Малаш, перекочувало до сюжету "Кришталю": У вишиваній сукні Віталіна святкуватиме власне весілля...