Олександра Малаш

Олександра Малаш — біографія

Олександра Малаш, аспірантка Інституту мовознавства НАН України. Болгаристка, поетеса, бард, мешкає на батьківщині Г.А.Чупринки  - в селі Гоголів Київської області. Дебютувала з поетичними творами у студентському збірнику «Свій-танок» (2004). Лауреат Мистецького молодіжного фестивалю імені І. Коваленка в місті Боярка на Київщині (авторська пісня «Відпусти мене, осінь»), поклала на музику поезії І. Коваленка «Не шкода, що помру…», Г. Чупринки «Рідний край», Л. Костенко «Мій перший вірш написаний в окопі» та інші.

Поезія Олександри Малаш («У битві за життя»)

* * *

Так хочеться часом натомлені очі заплющити – 
І враз опинитися десь на безлюдному острові, 
Де змиють дощі мою втому потоками гострими, 
Де трави шовкові дадуть мені соку цілющого, 

Де місяць і зорі мені колискову співатимуть, 
Деревам розлогим пославши небачені промені, 
Де навіть ранкова роса подарує тепло мені, 
До ран мого серця прилігши стерильною ватою, 

Щоб бруд і облуда мені до тих ран не потрапили, 
Щоб крові життя ані краплі назовні не витекло… 
Так хочеться – ні, не втекти! – повернутись до витоків, 
Допоки надія і віра ще стеляться мапою, 

Допоки ще можна лише ненадовго заплющити 
Натомлені очі, що в землю стабільно дивилися… 
Допоки трава на безлюдному острові хилиться, 
Щоб душу мою напоїти росою цілющою!

Поезія Олександри Малаш («Мене ж ніхто вночі не фарбував…»)

* * *

Безмежно,
Беззастережно,
Не контролюючи помислів,
Кохаю
І прагну
До краю
Лишатися в цій невагомості.

Згоріти,
Землю зігріти,
Феніксом вирости з попелу.
Натомість –
Яка невагомість?
Сама себе
Тихо закопую.

По пояс.
Я непокоюсь
Від перспективи спокою.
По груди…
Вертається грудень
Неспішними сизими кроками.

А далі –
Спроби невдалі.
І снігу – багато-багато…
Я – в комі.
Де всі невагомі.
Де більше.
Не треба.
Кохати.

 

* * *

Об'єднати вміст