Жінка-УКРАЇНКА

Світлана ПАТРА,

журналіст Імідж-центру Університету «Україна»

Світлини з власного архіву

День 27 серпня 2016 року не віщував нічого особливого, поки не пролунав телефонний дзвінок – від Баришівського районного осередку Інваспорту мене запросили на урочисту церемонію Проводів національної паралімпійської збірної України до бразильського Ріо-де-Жанейро. Свято відбулося на майдані Незалежності у Києві.

Я була вражена. Так, я журналіст і, за професією, не повинна проґавити таку нагоду. Але я, на жаль, послуговуюсь інвалідним візком, тож ця обставина, а найбільше – ціни на бензин та непристосованість громадського транспорту, суттєво обмежує моє життя – і не лише у професійній площині. Тож, дізнавшись, що їдемо автобусом організовано, з радістю погодилася. Наша делегація складалася з 14 осіб на чолі з тренером Баришівського осередку Інваспорту Василем Анатолійовичем Мищенком. Велику допомогу в організації поїздки надали відділ фізичної культури та спорту управління освіти, молоді та спорту Баришівської районної державної адміністрації та Київський регіональний центр Інваспорту. Дуже їм за це дякую! Отже, на збори – кілька годин, і ми – у Києві.

Майдан Незалежності вирує. Панує святкова атмосфера, Майдан – натхненний, усміхнений, сповнений надій. Це відчуття не полишало протягом усього заходу. Майдан велелюдний. То тут, то там  бачу знайомі обличчя, вітаюся. Я настільки рада усіх бачити!

Та ось уже 19:00 і церемонія починається. Її організатором виступив Національний паралімпійський комітет України, партнерами та спонсорами заходу стали UA: Перший, «Наше радіо», Diamond TV,  сайт «Ukr.net», мобільний оператор «Київстар», телекомунікаційний провайдер «Воля», «Миргородський м’ясокомбінат» та ін.

Хочеться зауважити, організація заходу була на найвищому рівні. Біля сцени знаходилися великі монітори, на які транслювалося все, що відбувалося на сцені, а також – відеоролики, підготовлені заздалегідь. Два монітори стояли обабіч сцени, а третій – вертикальний – посередині. І саме на ньому демонструвався сурдопереклад. І глядачам з вадами слуху вже не  було потреби напружувати очі, щоб розгледіти, що ж показує маленька постать у дальньому кутку сцени.

Захід розпочався з урочистого проходження національної паралімпійської збірної України на чолі з президентом Національного паралімпійського комітету України, уповноваженим Президента України з прав людей з інвалідністю Валерієм Сушкевичем. Вони йшли до сцени не просто так, а дуже вже урочисто і натхненно. І ось, нарешті, наші спортсмени вже на сцені, і велелюдний Майдан їм аплодує, стоячи. На кожне «Слава Україні!», мовлене з вуст виступаючих на сцені, Майдан гучно відповідає «Героям Слава!»

 Героям Слава! Адже кожен із цих спортсменів – уже герой, бо переміг у найтяжчій боротьбі – із собою, своїми страхами та зневірою. Нам зробити потрібно небагато – просто вірити, просто сподіватися. І чекати – з перемогою! А перемоги  будуть – у цьому впевнені усі, хто був 27 серпня 2016 року на Майдані.

На сцені заходу було зачитано привітання від Президента України Петра Порошенка, Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, голови Верховної Ради України Андрія Парубія. Із вітальним словом до учасників дійства звернувся мер Києва Віталій Кличко. Підтримати паралімпійців прийшли інші посадові особи, зокрема – міністр молоді та спорту України Ігор Жданов, голова Київської обласної державної адміністрації Максим Мельничук, посол України у Федеративній Республіці Бразилія Ростислав Троненко та посол Бразилії в Україні Освалдо Біато Жуніор. Серед глядачів, що зібралися на Майдані, були делегації з регіональних центрів Інваспорт та громадських організацій людей з інвалідністю, зокрема – із Луганщини, а також – бійці АТО та учасники Революції Гідності, котрі постраждали внаслідок буремних подій січня-лютого 2014 року.

У церемонії поєдналися офіційна частина та святковий концерт. Танцюрист на візку Іван Замига разом зі своєю чарівною партнеркою подарували чудовий танок, а дитячий колектив «BandA» виконав гімн України. Свої пісні дарували Артем Лоїк, Світлана Тарабарова, Злата Огнєвіч, Pianoboy, а також гурти «Друга ріка», «Flying Swan» та «Бумбокс». Між виступами артистів ведучі заходу – Валерій Сушкевич та радіоведуча Тетяна Гончарова – розповідали про паралімпійців та їхній шлях до здійснення мрій, який у кожного спортсмена був свій. Але усі історії, котрі ми, глядачі, почули на Майдані, об’єднував єдиний висновок – українські люди з інвалідністю можуть досягати небачених висот. Але ми, українці, повинні в них вірити. Не просто пишатися, мимоволі дізнавшись «переможну» новину зі ЗМІ, а щиро і віддано вірити.

Хочеться сказати, що наша держава разом зі своїми «особливими» громадянами і сама переживає нелегкий період реабілітації. Реабілітації та боротьби з «інвалідністю», яка складається, зокрема, із комплексу меншовартості та інфантильного бажання, аби потрібні зміни та реформи приходили самі, без зусиль з боку кожної конкретної людини. Так, «інвалідність» ця тяжка, але перемога кожного із нас над собою і своїми вадами стане запорукою майбутніх перемог та успішного життя України. Приємно, що суспільство поволі, але змінюється. І в цьому йому допомагають активні люди з інвалідністю.

Родзинкою церемонії була активна участь глядачів у самому заході. Так, під час виступу Злати Огнєвіч із піснею «Pray for Ukraine», активісти кількох громадських організацій, що опікуються людьми з інвалідністю, а також представники УТОГ, провели флеш-моб – виконали пісню «Pray for Ukraine» мовою жестів, доповнюючи номер танцювальними рухами рук. І ці рухи могли повторити всі бажаючі. А славень України звучав того дня не лише на початку заходу. Енергетика Майдану і самої церемонії була настільки потужна, що звукова апаратура не витримала і мікрофони раптово змовкли. Тож, поки проблему залагоджували, глядачі разом з активістами скандували «Україна!», «Перемога!», а також – згадали давню «майданівську» традицію і заспівали гімн України без музичного супроводу.

Ще однією родзинкою було вбрання паралімпійців, вірніше – паралімпійок. Спортсменки з інвалідністю вийшли на сцену в українських віночках. І це дуже символічно. Адже ми всі пам’ятаємо 2014 рік. Трагічний, страшний, майже безнадійний. Коли під час закриття Паралімпіади в Сочі наша спортсменка Людмила Павленко вийшла на церемонію закриття ігор в українському вінку, і їй намагалися перешкодити, не пустити, вимагали зняти вінок. Не змогли. Так само, як не змогли перешкодити Україні продовжувати свій тяжкий, але такий значущий шлях до свободи. Тепер же спортсменок у віночках – набагато більше. І вони, разом із колегами-чоловіками, їдуть до Ріо за перемогою.

Про урочисту церемонію можна розповідати дуже багато. Але хочеться зосередитися на відчуттях, які не полишали мене під час перебування на Майдані Незалежності. Організація заходу була на дуже високому рівні. Одразу видно, що піар-супровід участі наших спортсменів на Паралімпіаді в Ріо загалом та урочистої церемонії Проводів зокрема, буде просто блискучим. Коли паралімпійці крокували Майданом – мимоволі спав на думку військовий марш  на День незалежності – настільки це було урочисто і не пафосно. Спортсмени, зокрема – з інвалідністю – захищають Батьківщину, поліпшують її імідж, беручи участь у міжнародних змаганнях.

І про це повинні знати всі громадяни – від політика до селянина. І не потрібно боятися пафосу, боятися пишатися. Такі урочистості дуже потрібні нам, українцям. І не лише людям з інвалідністю, а і «звичайним» громадянам. Щоб успішно долати комплекс меншовартості, ми повинні навчитися шанувати і вшановувати тих, хто дарує нам приводи радіти, сподіватися на краще. Тих, хто з певних причин не мав іншого вибору, аніж стати Героєм. Адже дивлячись на них, звичайна людина, сподіваюсь, разів десять подумає, перш ніж вважати своє життя невдалим.

…Уже поспішаючи назад, до автобуса, впіймала погляд однієї зі спортсменок. Вона підійшла і просто подякувала. За те, що приїхали, що долучилися до такого важливого для них дня. А я в свою чергу дякую ВСІМ, хто зробив останню неділю серпня такою незвичайною та незабутньою!..

Довідка

Національна збірна України бере участь у Паралімпійських іграх із 1996 року. Дебют в Атланті (США) запам’ятався 44 місцем у загальному медальному заліку, а також – однією золотою, чотирма срібними та двома бронзовими нагородами. Найпершим паралімпійським чемпіоном незалежної України став Василь Ліщинський. Ця знаменна подія трапилася саме 24 серпня – на п’ятирічний ювілей незалежної України. В подальшому, наші паралімпійці лише поліпшували свої здобутки, і на останніх іграх у Лондоні Україна стала четвертою за кількістю нагород. Паралімпійсьі ігри у Ріо-де-Жанейро будуть для України двадцятими.

Цьогорічний склад Національної паралімпійської збірної України буде найбільшим за всю історію участі в Іграх – 172 спортсмени. Спочатку мало бути лише 155, проте внаслідок усунення збірної Росії від участі в Іграх через допінговий скандал, ліцензії, що вивільнились, було розподілено між рештою команд і Україна отримала 17 додаткових місць.

Українські паралімпійці візьмуть участь у 15 видах спорту: веслування академічне, волейбол сидячи (чоловіча та жіноча збірні), дзюдо, легка атлетика, настільний теніс, фехтування на візках, паверліфтинг, плавання, стрільба кульова, стрільба з лука, футбол серед спортсменів з наслідками дитячого церебрального паралічу, велоспорт (трек, шосе), пара каное, голбол і паратриатлон. 21 область представлятимуть паралімпійці цього року. У складі збірної 79 жінок та 93 чоловіки. Пряму трансляцію Урочистої церемонії проводів Національної параолімпійської збірної України до Ріо транслював телеканал UA: Перший – в ефірі та на власному каналі YouTube.