Жінка-УКРАЇНКА

Тематичне мотто цього випуску:
"Мова - це зброя проти ментального рабства". 
Важко опонентам заперечити Ірина Фаріон , оскільки її гостра й дотепна стаття
"Зливання національного складника освіти в післямайданний час"
базується на аргументах і фактах.Врешті, всі ми є свідками, як зрадницьки скасовується обов'язок громадянина України знати державну мову - в школі, внз,на службі.
У наших читачів буде можливість порівняти мовні погляди Олекси Тихого,який поклав своє життя за них (27 січня виповнюється 90 років з його дня народження , автор статті професор Анатолій Загнітко),із тими "патріотичними ідеями",якими нині начиняють освітянські законопроекти та закони незалежної України.

"Про дозу дьогтю в бочці меду"-в цьому числі газети ми починаємо друк безпрецедентного дослідження 
Дмитро Пилипчук--публіциста і науковця: статистика українського друку на тлі гібридної війни або мовна політика як серцевина колоніального й постколоніального дискурсу.Це перша з чотирьох подач, раджу прочитати всі,аби дізнатися(іноді ми уявляємо це лише приблизно або не уявляємо зовсім),в яких мовних , культурних, політичних реаліях ми перебуваємо--- з погляду дотримання чи недотримання конституційного статусу української мови і зовсім несподіваних даних ,як наші президенти "утверджували і розвивали"державну мову.
Галина Пагутяк - її постійні публікації в "Слові Просвіті" це наступний рівень української есеїстики:несподівано, важливо,переконливо.
"Місія і візія Національного музею Тараса Шевченка"-дайджестова публікація про конкурс на посаду генерального директора,підготовлена мною(вибачте,що аж три шпальти!)
"Щойно з друку"-Дмитро Павличко про альмаnах "Terra 
poetica":уважне прочитання молодих поетів метром.
В рубриці "Абетка відомих імен"-блискуче інтерв'ю Дмитра 
Кешелі,автора дивовижних романів.
Письменник "Далі буде" : сьогодні це уривки з нового роману Івана Корсака,які читаєш з незмінною увагою і співпереживанням.
Петро Сорока на наше прохання написав творчий портрет тернопільського художника Дмитра Стецька,якого ми втратили на Святвечір.
Колись до нас у редакцію прийшов Тарас Компаніченко-тоді ще зовсім юний.І вразив нас своїми знаннями,грою,голосом.А тепер ми ходимо на концерти "Хореї козацької"і пишемо про них з радістю і любов'ю.Хай найдавніші українські колядки благословляють і нас,і вас !
Звісно ж,я не назвала всі публікації й авторів,але... повірте,що вони так само важливі для нас і для читачів.
Хай освячена вода оздоровить, надихне і убезпечить від всякої скверни!
Христос хрещається!В ріці Йордані!

Любов Голота,
головний редактор газети "Слово Просвіти"