Жінка-УКРАЇНКА

Перший радіодиктант національної єдності відбувся у травні 2000 року до Дня Кирила і Мефодія (24 травня) та з нагоди перепоховання Тараса Шевченка.

Але «подвійний» інформаційний привід ніяк радіодиктанту не допоміг: слухачі не зовсім зрозуміли, що треба було робити, тому надсилали свої роботи упродовж усього літа. Перший радіодиктант провели навесні, а результати оголошували восени. До того часу уже всі встигли забутися, що писали диктант. Але після оголошення імен переможців - згадали: і на радіо знову почали приходити роботи. Але ж уже оголосили результати! Тому уже наступного року запровадили перші правила: обмеження щодо дати надсилання, певні вимоги щодо оформлення.

Перші тексти радіодиктантів не створювалися спеціально до події. Тому нечесні учасники просто знаходили їх у книжках – і переписували. Одного року був перероблений текст зі збірника диктантів: яким же було наше подивування, коли отримали з кілька десятків листів… без усіх змін і скорочень, а так, як наводився текст у збірнику.

Також були спроби авторських текстів. З авторськими розділовими знаками. Це негативно вплинуло на імідж акції і трохи не спричинило припинення її існування.

Але потім в історії радіодиктанту відбулося кілька якісних змін, у результаті яких подія перетворилася на повномасштабне свято.

1. Дату із весни перенесли на осінь: щонайменше 12 років радіодиктант пишеться у День української писемності та мови 9 листопада.
2. Чітко прописали дату надсилання (9 і 10 листопада за поштовим штемпелем) радіодиктанту, а текст почали викладати для самоперевірки (він доступний уже 11 листопада). Із 2015 року радіодиктант також можна надсилати на електронну пошту (вона починає працювати у момент початку акції і працює упродовж наступних 24 годин, після чого блокується).
3. Із 2015 року радіодиктант існує в телеверсії, а 2017 уперше відбувся стрім зі студії на Хрещатику, 26 у мережі Фейсбук. Але при тому залишається саме радіопродуктом: його варто писати на слух, уважно дослухаючись до інтонацій диктора.
4. Текст для радіодиктанту замовляється спеціально. У ньому немає авторських знаків чи суперечливих орфограм. Але при тому їхня загальна кількість дуже висока, тому написати радіодиктант без помилок непросто. 
5. Радіодиктанти не перевіряють на помилки і не повертають. Але шукають роботи без помилок і нагороджують  учасників, які впоралися із завданням бездоганнно. Традиційно у грудні відбувається так звана «робота над помилками», коли в ефірі Українського радіо звучать імена переможців, а також відбувається аналіз найтиповіших помилок.

З 2015 року організатори закликають усіх охочих організовувати осередки проведення радіодиктанту і ставати своєрідними співорганізаторами акціями. 

2014 року Київський університет імені Бориса Грінченка встановив рекорд України із наймасовішого написання радіодиктанту на одній локації.

Кількість переможців - щороку різна: від двох до сотні. Жодного року не було такого, щоб ніхто не переміг.

Участь у радіодиктанті централізовано беруть учасники із різних країн. Наприклад, у Ягеллонському університеті у Кракові його пишуть студенти, які вивчають українську мову як іноземну. А радіо "Люблін" запрошує усіх писати у свою студію. Збираються щороку на радіодиктант українці в Китаї та Австралії, США та Канаді. Загалом щороку щонайменше три десятки учасників-інших країн.

Посол України в Республіці Ліван Ігор Осташ традиційно писав радіодиктант в Україні, а після призначення до Лівану щороку організовує локацію у Бейруті.

Радіодиктант — це не перевірка грамотності, це акція єднання навколо мови. Своєрідний флешмоб.

Аліна Акуленко