Жінка-УКРАЇНКА

Богдан Дячишин. Крихти живого часу Андрія Содомори: есеї. – К.: Ярославів Вал, 2017. – 104 с.

Богдан Дячишин. Думки пам’яті: есеї. – Львів:ЛА «Піраміда», 2014. – 236 с.

Богдан Дячишин. Думне слово Богдана Смоляка: есеї. – Львів: Апріорі, 2017. – 88 с

У цьому розвихреному, шумкому, підчас стрімкому, а, може, і не надто, потоці сучасного літпростору, ім’я Богдана Дячишина, напевне, можна було б порівняти (незважаючи, що всі порівняння досить умовні, а все ж таки…) з чистим плесом гірського озера, у дзеркалі якого відображається небо людської душі.

Форма есеїв, обрана Богданом Дячишиним для власних розмислів, контроверсій, для течії думок  від доторку до  амфори слова –  найбільш придатна, дозволяє бути вільним, не обтяженим формою, коли домінантою і точкою опертя і руху – є думки, і цей рух залежить від руху думки, заглибленої у мудрість давніх філософів і сучасників – Андрія Содомори, філософа, письменника, перекладача, який є відзеркаленням тієї античної епохи, коли мисль, мудрість були культом; і поета Богдана Смоляка, теж філософа і естета, близького душевно автору.

Читання есеїв Богдана Дячишина схоже на неспішну прогулянку на човні плесом озера у сонячну днину, на віддалі від шуму-гармидеру сучасної цивілізації. Самопізнання й осягнення навколишнього світу у його гармонії-дисгармонії, абсурдності й красі, рух думки як рух життя, її доторк до серця читача – ось кілька основних імперативів слова цього автора-філософа.

До того ж у  письменника Богдана Дячишина є одна унікальна риса, як на наш час! Цей автор безкорисливо популяризує  творчість близьких  серцю і світовідчуттю колег-письменників – насамперед творчість  видатного перекладача, науковця, письменника А. Содомори, і  талановитого прозаїка й поета Б. Смоляка, попутно заглиблюючись у щільні пласти художньої культури, античної думки, Святого письма, закликаючи читачів до мислення, бо «думки ж бо живі й розумні істоти».

ОКСАНА СМОЛА,
м. Баштанка, Миколаївської області, 
членкиня НСПУ