Казахський рай

 Відомі українські письменники, перекладачі та журналісти Тетяна і Сергій Дзюби втретє побували в Казахстані – на запрошення найбільшого та найпрестижнішого вишу цієї країни – Казахського національного університету імені аль-Фарабі. Презентували свої видані і перевидані цього року в Алмати книжки – спільну ошатну збірку віршів «Остання кочівля любові» (у перекладі Ауезхана Кодара), а також – романи з казкової, пригодницької трилогії Сергія Дзюби «Душа на обличчі», загальний наклад якої сягнув ста тисяч примірників. Представили чудову книгу прози видатного казахського письменника Роллана Сейсенбаєва «Нічні голоси. День, коли обвалився світ», яка нещодавно вийшла в перекладі Олега Гончаренка та Сергія Дзюби українською мовою в Чернігові.

Поетесу, доктора наук із соціальних комунікацій, професора, академіка Національної Академії наук вищої школи Казахстану Тетяну Дзюбу відзначено високою, почесною державною нагородою – Срібною медаллю аль-Фарабі, яка повністю виготовлена зі срібла та вручається, зокрема, президентам країн, Нобелівським лауреатам, всесвітньо відомим письменникам і науковцям. Пані Тетяну нагороджено за визначну наукову, творчу та міжнародну діяльність. Аль-Фарабі – один із найбільших мудреців Сходу, дуже шанований в усьому мусульманському світі.

А за поданням Міжнародної літературно-мистецької Академії України, яку очолює Сергій Дзюба, почесні медалі Абая (котрого в Казахстані шанують так, як у нас Тараса Шевченка) отримали знані письменники: Василь Слапчук, Олег Гончаренко та Іван Корсак (його відзначено посмертно) – з України, Олена Жукова, Михайло Співак (Канада), Анатолій Аврутін (Білорусь) та Олена Ананьєва (Німеччина). Їх нагороджено за визначну творчу діяльність.

Пропонуємо ваші увазі враження від цієї поїздки заступника головного редактора газети «Деснянська правда» Сергія Дзюби.

 

Порцією плову можна нагодувати чотирьох людей!

Щоразу, приїжджаючи в Казахстан, бачу та відчуваю оновлення цієї великої держави, котра за роки своєї незалежності стала одним із лідерів усієї Азії, та навіть Євразійського континенту. Головною умовою свого невпинно руху вперед громадяни Казахстану називають стабільність: будь-яка розпочата реформа має бути ефективно завершена!

Цього року ми мешкали в комфортабельному «Атакент Парк Готелі» на вулиці Тімірязєва, поблизу університету імені аль-Фарабі, тож із задоволенням прогулювалися пішки і спілкувалися з жителями. Була золота осінь, сонячна та погідна погода, і багато людей відпочивали на лавочках, які тут усі в чудовому стані, ніби щойно змайстровані. І ліхтарі, яких дуже багато, цілі, неушкоджені і світять у темну пору. Чимало охочих займаються на безкоштовних тренажерах, які розташовані вздовж тротуару. Малюки граються на дитячих майданчиках. Велосипедисти різного віку спокійно їздять ошатними велодоріжками, нікому не заважаючи.

Мешканці розповіли, що задоволені своїм акімом, тобто мером, міським головою Алмати. Бауиржан Байбек проклав на Тімірязєва зручну автобусну дорогу, аби не було «корків». А ось такі мальовничі, красиві велодоріжки – тепер по всьому місту. У підземних переходах викладені мозаїкою талановиті картини художників, грає приємна музика. До речі, у переходах кіосків немає. Їх прибрали, і таке рішення місцевої влади жителям сподобалося.

Немало бажаючих несуть свої прочитані книжки в «Яблуко-читальню», натомість із задоволенням безкоштовно беруть там інші. Причому більшість книг – ошатні, хорошої якості. Бери, читай собі, скільки хочеш, і тут же можеш поділитися враженням.

Парк Першого Президента Республіки Казахстан, створений порівняно недавно, в 2010-му, з ініціативи Президента держави Нурсултана Назарбаєва, вражає своєю неймовірною красою. Тут – і море різноманітних квітів, й чудові дерева, дивовижні бесідки, і над усім цим – загадкові вершини гір: здається руку простягни й дістанеш! До парку ми з Тетяною Дзюбою завітали з нашими друзями – Алуа Темірболат, доктором філологічних наук, професором кафедри казахської літератури і теорії літератури КазНУ ім. аль-Фарабі, та відомим письменником Дюсенбеком Накіповим. Дюсенбек – це надзвичайно яскравий і цікавий добродій, із чудовим почуттям гумору. Свого часу він понад 20 років був провідним солістом Театру опери і балету в Алмати, об’їздив із гастролями увесь світ, потім працював головним редактором Держтелерадіо та Держкіно. Нині очолює Спілку хореографів і пише проникливу поезію та прозу. Нам він подарував свої книжки, і багато розпитував про Україну. Взагалі, інтерес до нашої держави – великий, і ми з Танею, як могли, постійно, скрізь, розповідали правду про рідну країну.

Цікаво, що того вихідного дня в парку Першого Президента побувало багато весільних пар. Тут теж є своя традиція! Весілля в Казахстані відзначають дуже святково, нерідко по 200 гостей гуляють, причому зазвичай влаштовують не одне весілля, а два! Досі популярний калим, коли юнак дарує батькам своєї нареченої коня. Це – повага до сивої давнини. І дарма, що на вулицях Алмати тепер жваво бігають автівки – до коней у Казахстані ставляться з величезною повагою. А славнозвісний кумис (із молока кобилиць) вважається цілющим напоєм, як і не менш популярний шубат – смачний диво-напій із з верблюжого молока. А ще гостей із задоволенням пригощають бараниною. Взагалі, казахи дуже люблять м’ясо! Воно присутнє майже в усіх стравах у великій кількості. І, замовляючи порцію плову, майте на увазі, що нею цілком можна нагодувати навіть чотирьох людей!

Повністю відреставровано проспект Назарбаєва (раніше то була вулиця Фурманова, перейменували), тепер він став широким, просторим та красивим: дерева, клумби, фонтани (в Алмати взагалі багато фонтанів, серед яких чимало кольорових). Ще одна прекрасна територія відпочинку – виставка досягнень народного господарства Казахстану, де заборонений в’їзд автівками. Чарівний парк, фонтани, ставок із рибами… Ми побували на виставці товарів з Індії – можна було за бажанням придбати буквально, що завгодно: вишукані наряди, килими, прикраси, продукти. Ходиш, дивишся, мов у музеї, захоплюєшся! Але й торгівля відбувалася дуже жвава – тутешнім жителям товари з Індії припали до душі.

 

Гігантська білка – з 15 тонн сталі та 3 тонн соломи…

В Алмати – багато арт-об’єктів. Наприклад, скульптура «Народження сідла» (автор Ербосин Мельдибеков), «Реактивний птах» Едуарда Казаряна... Та найбільшу увагу, безперечно, привертає грандіозна білка, розташована якраз перед «нашим» готелем. Її автор – Алекс Рінслер, британський дизайнер, а ще – художник і скульптор. Його запросили, як фахівця, здатного прикрашати та ефектно змінювати довкілля. Алекс приїздив в Алмати, довго придивлявся, і от вказав на майданчик перед «Атакентом», заявивши, що це має бути саме білка. Чому? Бо, по-перше, білки (вони тут сірі, а не руді) мешкають у всіх парках міста, зокрема і на території КазНУ імені аль-Фарабі. Гарненькі, приязні, зовсім не бояться людей, адже їх тут не кривдять, а навпаки підгодовують. Вони – такі кумедні й водночас допитливі! Саме величезна білка, яка міцно тримає в лапках горішок, має нагадувати про братів наших менших, котрих ми повинні берегти.

Над дивовижною скульптурою півроку невтомно працювала команда з 40 осіб. Висота білки – аж 13 метрів, її створено з трьох тонн сіна, фанери та 15 тонн сталі! Спочатку не всім сподобалася отака новація – декому хотілося, аби замість звичайної білочки велично постав граціозний сніговий барс чи інший символ Алмати та Казахстану… Однак мешканці міста до скульптури швидко зникли, і вона неабияк полюбилася туристам (а їх тут щодня – тисячі!), тому тепер біля неї можна спостерігати досить звичну картину – безперервний потік бажаючих сфотографуватися разом із новітнім чудом! Хоча Алекс Рінслер уже завив, що ця «Білка» зробить свою справу – приверне увагу громадськості до екологічних проблем і потім… раптом благополучно постане в іншій країні, бо ж білці на місці не сидиться, хочеться захоплюючих мандрів, нових вражень і вірних друзів!

«Атакент Парк Готель» недаремно називають найпривабливішим для гостей Казахстану, які постійно приїздять сюди з різних держав. Тут – затишно, зручно, комфортно, красиво, несуєтно. З вікон видно гори, вкриті снігом. А в тутешньому ресторані можна знайти будь-яку їжу – ми бачили, як смакували тут індуси, англійці, японці, араби… Причому майже всіх гостей приваблювали «наші» вареники з сиром і картоплею. А вже як ми щодня насолоджувалися рідненькими вареничками! Персонал готелю – ввічливий, приязний та чемний. З одним молодим швейцаром ми півгодини бесідували про літературу, і цей юнак вразив мене своїми знаннями та щирою зацікавленістю! Врешті, він таки погодився зі мною, що Микола Гоголь – це видатний український письменник, а Олександр Довженко – всесвітньо відомий український режисер.

 

Під щасливою зорею аль-Фарабі

Казахський національний університет імені аль-Фарабі в Алмати займає територію понад 90 гектарів! Тут – один із наймальовничіших парків і просто рай для студентів… Звісно, що рай – поняття відносне, у кожного з нас – свої проблеми. Але все пізнається в порівнянні. Корпуси і гуртожитки КазНУ імені аль-Фарабі розміщені компактно. Буквально все – поруч: і багатоповерхова, чарівно струнка будівля красеня-ректорату, і ошатні факультети (зазвичай їх по кілька в одному корпусі), грандіозна наукова бібліотека, чудовий музей аль-Фарабі… І, уявіть собі, – вже понад 25 тисяч студентів! А з наступного року їх планується взагалі 30 тисяч! Бо тут відкрили два нові факультети – медичний та інноваційних технологій, де навчатимуться й чимало іноземців.

Ще б пак! За всіма світовими рейтингами Казахський національний університет імені аль-Фарабі – серед найкращих і найпотужніших університетів планети. Адже навчатися тут – справді, дуже престижно! А оскільки кількість бажаючих вчитися в цьому виші невпинно зростає, то ректор КазНУ імені аль-Фарабі, видатний учений, поет та віце-президент Національної Академії наук Казахстану Галимкаір Мутанов уже заявив про нагальну потребу зводити нові, сучасні та комфортабельні студентські гуртожитки. І, можна не сумніватися, їх тут неодмінно буде збудовано!

Особливо ж запам’ятався «Керемет» – Центр обслуговування студентів. Адже студенти можуть отримати тут аж понад п’ятсот (!) різноманітних послуг, починаючи від найпершої реєстрації в університеті та будь-яких закордонних поїздок. У цьому просторому диво-корпусі знаходяться супермаркет, кінотеатр, кав’ярня, аптека, медичний діагностичний центр, пральня, салон краси... Усього й не перелічити!

Вразили нас і потужна університетська бібліотека (понад 2,5 мільйона книжок, обладнана найсучаснішою апаратурою), і чудовий університетський музей (де так дбайливо зібрані унікальні експонати про історію знаменитого вузу та його сьогодення), і музей аль-Фарабі – видатного вченого, мислителя, відомого на увесь світ, адже він зробив феноменальні відкриття у багатьох галузях. Багатотомне зібрання трактатів великого філософа – дуже актуальне і в наші дні. Тож і пам’ятник аль-Фарабі – напрочуд популярний!

Науковець Тетяна Дзюба прочитала в цьому університеті курс лекцій на факультеті філології, а я провів майстер-класи з перекладацької майстерності. Також ми презентували свої книжки, ошатно видані в Казахстані, читали власні переклади, зокрема з казахської літератури.

Взагалі, казахи – надзвичайно гостинні та чуйні люди (думаю, це – найгостинніша нація в світі)! Адже вони роблять усе можливе, щоб їхні гості були по-справжньому задоволені. Ми це відчули на собі! Тож хочемо щиро, від душі, подякувати за постійну турботу ректору Казахського національного університету імені аль-Фарабі Галимкаіру Мутанову, очільнику міжнародного журналу «Аманат» та Міжнародного клубу Абая, видатному письменникові Роллану Сейсенбаєву, декану факультету філології Омірхану Абдіманули, завідувачу кафедри казахської літератури і теорії літератури, професорові Алуа Темірболат, її гарним заступникам – Ерхану Карбозову та Бахиткожі Баязитову, доценту факультету журналістики Гюльнар Мукановій... Даруйте, просто не можу назвати всіх у цьому невеликому журналістському матеріалі. Однак для нас усі ви, дорогі друзі, – зразок гостинності та шляхетності!

У Казахстані ми з Танею щодня прагнули якомога більше розповісти про свою рідну Україну, донести правдиву інформацію про нашу справді велику державу, про наш волелюбний український народ, який нині мужньо бореться за свою Незалежність, водночас рятуючи увесь світ від терористичної загрози. І, повірте, ми постійно відчували розуміння, тепло та підтримку!

Сергій Дзюба