Небезпечна гра в романі Володимира Даниленка «Ніч із профілем жінки»

Світлана Ратинська

Володимир Даниленко. Ніч із профілем жінки: роман. – К.: Академія, 2020.  – 224 с.

У всіх творах Володимира Даниленка головна інтрига завжди тримається на образі жінки. Не винятком став і його роман «Ніч із профілем жінки», що вийшов у видавництві «Академія».

У центрі роману – компанія підлітків та її харизматичний лідер Борик Першко, що під час гри у хованки випадково відкрили дивну здатність людської психіки реагувати на загадкові явища. Таким загадковим явищем стала поява нічної жінки, яка розворушила провінційний спокій навколо Житомира. Своїми жертвами нічна жінка обирала тих людей, які мали проблеми з мораллю. Після зустрічі з нею  люди розкаювались у гріхах і наверталися до церкви.  Цей неконтрольований сплеск релігійної активності налякав владу. Щоб з’ясувати, хто ховається за образом нічної жінки, радянські спецслужби присилають оперативного працівника й журналістку газети, що мали розвінчати міф туровецької Діви Марії.

Ще один підліток Михайло Редчич умовляє Борика Першка дізнатися, хто стоїть за нічною жінкою, яку не можуть ні застрелити, ні впіймати під час збройних облав. І вони розпочинають власне розслідування, занурюючись у темні історії, які відбувалися раніше. Зокрема, в історію, пов’язану зі зниклим  селом Шумськ  під Житомиром, з якого в 1952 році примусову виселили людей, щоб зробити на його землях танковий полігон, а хто не захотів виселятись, того розстріляли. Дізнаються про красуню Дарку Іванюк, яка  в епоху сталінізму любила одночасно двох хлопців і жодному з них не віддавала перевагу. А коли одного з них заарештували, а другий перейшов кордон і втік у Західну Україну, з відчаю повісилася.

Всі події в романі відбуваються на фоні гри у хованки. Граючись, підлітки випадково виявляють дивну властивість людської психіки  створювати міфи і в них вірити. Відчинивши скриню Пандори, Борик Першко не може зупинитися. Він бачить, як дорослі люди втягуються в його гру і розповідають про зустрічі з нічною жінкою, вигадуючи те, чого насправді не було. Всі діти в його компанії стають співучасниками цього соціального експерименту, ініціатором якого був Борик. Лише один Михайло Редчич, що пристав до них  випадково, не знав, що нічною жінкою був сам Першко, з яким він проводив розслідування.

Ця гра у хованки продовжувалася б ще довго, якби в компанії Першка не з’явилася дівчинка Алка, яка йому подобалася. Між Бориком і Алкою тільки починає  зароджуватися перше підліткове почуття, коли інші дівчатка, приревнувавши Алку до Борика,  з недитячим цинізмом брутально виганяють її зі своєї вечірньої гри. Втративши контроль над компанією, Борик з відчаю знімає маску і зізнається, що нічною жінкою був він. І це зізнання коштувало  йому дуже дорого.

Це роман про перші почуття, про богошукання, про темні сторони людської психіки, про добро і зло, про те, що будь-яка гра, яку ведуть діти й дорослі, може бути небезпечною і руйнівною.