Я, Софія Триколенко, народилася 1986 у місті Києві, в родині художників. Змалку полюбляла спостерігати за тим, як працюють мої батьки. Мабуть тоді і сформувалася моя любов до мистецтва. Вступивши до ДХСШ імені Тараса Шевченка, я стала просуватися до своєї мрії – стати професійним художником. В 2005 вступила до Національної Академії образотворчого мистецтва і архітектури на факультет сценографії та кіномистецтва на курс Кириченко Алли Глібівни, яка мала значний вплив на формування моєї творчої особистості.
Українське мистецтво самобутнє, заслуговує на почесне місце в світовій скарбниці мистецьких надбань. Складна, сповнена буремних подій історія сформувала специфічний колорит, структуру, манеру подачі декоративно-прикладного та станкового мистецтва.
Мені здається, що нині в Україні, на жаль, слабо підтримують мистецтво. Точніше, зовсім не підтримують. Майстри змушені постійно боротися за своє існування: відсутність держзамовлень, втрата майстерень, непомірно високі ціни на виставкову площу… Виникає враження, що з усіх зовнішніх та внутрішніх ворогів найстрашнішими вважаються саме творчі люди, з якими держава активно бореться.