Жінка-УКРАЇНКА

Живу я у своїй країні,
Де небо, голубе, як льон,
Де море — шовковисто-синє,
І де лунає кілька мов.
Я хочу в спокою та мирі
Свою країну підіймать,
Де люди — добрі, світлі, щирі,
Де дух свободи не зламать.
Та чорні хмари небо вкрили
Свинцем, нам дихать не дає,
Молюся:” Боже, дай нам сили,
Щоб захистить життя своє!”
Та зірка наша не погасла,
Країна нам — понад усе!
Звучать патріотичні гасла -
Народ на боротьбу встає!
Ми захистимо нашу неньку,
Такий народ не подолати,
У нас бо, як писав Шевченко:
Повстане син та поруч мати.
Кобзар писав-бо нам :”Єднайтесь!”,
Країну ми не продамо,

Сьогодні дуже багато розмов про патріотизм, про країну, про своє відношення до Батьківщини.

Деякі особи, язик не повертається назвати їх людьми, кричать: «А что страна для мєня сдєлала?»

А коли запитуєш: «А ти? Ти що для країни зробив? Для оточуючих? Для свого дому, подвір'я, для людей?».

І подумалося, про те, що перш ніж щось від країни вимагати, треба мабуть щось їй дати. Щось для неї зробити. Безкоштовно. Просто для того, щоб вона стала кращою.

Я, наприклад, малюю у своєму під'їзді на стінах гарні малюнки. Щоб прикрасити його, щоб визвати посмішку у сусідів та гостей нашого дому. Щоб було охайно і було приємно повертатись додому.

Ось: