Світлана Порхун

Світлана Порхун — автобіографія

Мені 21 рік (на квітень 2017). Родом із Київської області, зараз живу в Києві, навчаюся і працюю в НУХТі. Захоплюються творчими людьми і вітчизняною музикою, відпочинок знаходжу у вишиванні і хороших книжках. Нещодавно видала збірку «А мені би…»

Світлана Порхун: Україна — це щира душа

Україна — це щира душа,
Як банально би це не звучало.
І куди би не вирушав
Цього рідного не вистачало

Тут для наших шалених сердець
Юні мальви вкривають дороги,
Тут барвінок проліг навпростець,
Маки стеляться нам під ноги

Тут країна красивих дівчат,
Матерів і бабусь в вишиванках,
Тут пісні , як життя, бринять,
Навіть туга й журба у співанках

Україна — столиця мрій
Про життя і країни кращі,
Осередок віри й надій
На майбутнє для нас путяще

Поезія Світлани Порхун

***

Весна у вікна, -
Розбила шиби.
Залила світлом,
Розтали глиби

розлила ріки,
Розпалась крига.
Таємні втіхи,
Нові інтриги 

Старі дерева 
Цвітуть по-новім.
В душі квітнево ,
Травнево в домі

Пташиним сміхом 
Рясніють ранки.
Не бійся снігу,
Скидай фіранки

Лишай берлогу,
Насаджуй квіти.
Без остороги 
Спіши любити

 

***

Проза світлани Порхун

Отак і живеться. 

Чоловік сумує за горами. Дівча сумує за тим, що сама собі напридумувала.

Чоловік має купу справ, термінових, невідкладних, важливих, дорослих. 

Дівча шукає щось: роботу, новий шарф, себе, лак, що десь мимоволі бачила, натхнення.

Чоловік працює, виховує, виховується, розбудовує дім, храм спокою й тепла.

Дівча мріє, закохується, хах, вона ще та мрійниця. Чоловік теж мрійник… 

А про що він мріє? Дівча все не знаходить спокою, про що ж він мріє?

Про походи, гори, усамітнення? Чи про жінку, що збаламутить його «сьогодні»? Чи про сина-опору «завтра»?

Об'єднати вміст