Наталія Шабел-Агієнко

Наталія Шабел-Агієнко. Поезія

Серпень 30, 2021 - 20:19 — perohanych

***

Давно усе не так як у сімнадцять.

Замість заплакать – усміхнешся сухо

І не дозволиш спалахнуть рум’янцю.

Та й дихання вже не завадить друге.

А день утратив барви – так зненацька…

Тупий екран лиш у кутку сіріє.

А за плечима – обрії і мрії,

І берег недосяжний мрій юнацьких.

Вкололо в серце… І холонуть пальці…

Так часто рветься неслухняна нитка.

І на життя строкатій вишиванці

Завершуєш бліду останню квітку.

2003