Жінка-УКРАЇНКА

Кілька слів про книжку поета з Кіровоградщини Віталія Савчука «Відроджена з попелу», яка нещодавно побачила світ у видавництві "Твори".

Збірка містить вірші громадянського та філософського спрямування. Її читаєш не поспіхом, вдумуючись, бо це поезія оголеного нерва, коли «останній нерв роздерто, мов папір», а зовні ще тримається усмішка:

Останній нерв роздерто, мов папір.
Назовні жарт - усмішка як з металу,
Вбиває думка - як це все "дістало"!
У простір виє здичавілий звір.

Може, мені так здалося, бо й у самої останнім часом настрій не надто веселий, але у прочитаних віршах Віталія Савчука (в рядках і між рядками) відчувається багато втоми і самотності, хоча ніяк не відчаю. І хай весна тут часто «незігріта», проте нишком підкрадеється надія, яка не залишає відчуття безвиході.