У одному лісі мешкало маленьке Совеня. Було воно дуже допитливе – усе хотіло знати, про все питало. Це Совеня вдень спало, а вночі пізнавало світ. Мати Сова, яка вважалась найрозумнішою птицею в лісі, займалась навчанням сина. Вона розповідала йому про ріки й океани, луги й поля, непрохідні болота та заморські країни.
Якось Совенятко довго дивилось у небо і запитало маму:
- Мам, а що то за вогники блимають в темряві?
Мати Сова поправила окуляри на носі, задерла голову вгору і відповіла:
- Ті вогники на небі називаються «зорі».
- Зорі, яке гарне слово, - зачудовано мовив малий пташок.