Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Марчук Надія
Вертеп
Давнина
Зоряна ніч
Старий пастух та хлопчик-пастушок
Пастух.
Поглянь, дитино, ніч яка велична!
Якісь сьогодні сонячні зірки…
Неначе має трапитись незвичне,
Що люди пам’ятатимуть віки.
Пастушок
Дідусю, й справді, ніч сьогодні дивна!
А та зоря немов співає нам!
Пастух
Зоря мов з казки – в золоті царівна,
У її сяйві світ – неначе Храм.
Пастушок
Поглянь, дідусю, лишень на кошару!
Зоря на неї світить, подивись!
Пастух
«Усе минеться. Ця війна страшна… »
Усе минеться. Ця війна страшна…
Нас дикуни з Росії не здолають!
Бо Україна – сонячна вона,
Немає іншого такого краю…
Ми духом вищі! Ми вперед пішли!
Вони ж і досі ніби у печерах…
Ми – люди. А рашисти – дикуни.
Мов залишилися в часах СРСР-у.
Пісня нової України
Не буду жити, ставши на коліна,
Чужому прапору не поклонюсь!
Я – Україна! Вільна Україна!
Боюсь безчестя – смерті не боюсь.
І той, хто принесе мені кайдани,
Захоче Дух правічний підкорить,
Той на щиті повернеться з Майдану –
Яким я стану за одну лиш мить.
Майдану правди, віри і свободи,
Майдану злету нашої Весни…
Я справжня матір для свого народу –
Мене не зрадять доньки і сини!
Не буду жити, ставши на коліна,
Чужому прапору не поклонюсь!
Я – Україна! Вільна і єдина!
Боюсь безчестя – смерті не боюсь
«Дядько просто поспішав до метро»
Дядько просто поспішав до метро –
Та сказали – терорист, а не Петро!
Загребли його за грати – активіст!
У торбині бомбу з сала ти проніс!Інший шини віз в машині, як на гріх!
Та до смерті залякав же нас усіх.
А якщо ти на Грушевського їх віз?
Не доведено? Ну й пофіг – активіст!Відправляйся ти за грати до Петра –
Будеш шини мазать салом до утра,
Щоб суддя помацав їх і всім сказав:
Терористи! То ж – горючий матерьял!Чи хлопчина до дівчини тихо йде,
Чи онук бабусю під руку веде,
Хто впіймався – той і буде отвєчать,
Бо ж реальних активістів не спіймать…
«Серце печаль огортає…»
Серце печаль огортає -
От би в майбутнє мені на рік,
Де в країні уже немає,
Влади цієї бездушної,
Що лиша по собі руїну...
Де любов до своєї країни
Не вважають за злочин чи гріх,
І ніхто не катує людину
Лиш за те, що вона - українець...
Серце пече, ридає,
От би в минуле мені на місяць,
Де ніхто іще не стріляє,
Центр Києва не в імлі,
Де на краще Майдан чекає,
Де ще
поки що
всі живі...
Надія Марчук
1.02.2014
Майданний граніт
Грудень 12, 2013 - 08:59 — perohanychЗараз на Євромайдані продовжується наше народження. Вірю, що країна очиститься і зміниться на краще, що все буде добре. Хоча про сьогоднішній Майдан теж було про що написати трагічну поезію:
МАЙДАННИЙ ГРАНІТ
Чи ви чули, як плакав граніт на Майдані –
І довго, і гірко?
Першу кров у житті він побачив, дізнався – жорстокий цей світ…
Били всіх тут кийками й ногами. Ударили жінку,
Хоч кричала: «Вагітна!» – їй цілили прямо в живіт!
В Чикаго показали виставу письменниці зі Срібного
Грудень 10, 2013 - 14:46 — perohanych
Прем’єра п’єси «Калина та песиголовці» авторки зі Срібного Чернігівської області Надії Марчук в листопаді відбулася в Чикаго. Твір являє собою історичну трагедію про Голодомор в Україні, поставив його Український драматичний театр «Гомін» (режисер – Василь Митничук). Про це повідомляє сайт «Срібнянщина».На прем’єрі побували Генеральний консул України в Чикаго Андрій Праведник разом з родиною.
