Жінка-УКРАЇНКА

Світлана ПАТРА
журналіст Імідж-центру Університету «Україна»

Протестні настрої охопили всю Україну без винятку. Те, що починалося як мирна акція студентів проти зриву асоціації з Євросоюзом, давно вже перейшло у запекле протистояння пересічних громадян із державною системою. У цю боротьбу включилися всі – студенти, інтелігенція, пенсіонери, робітники, селяни. Особливістю українських протестів цього разу є те, що у революційні процеси активно включилися і люди з інвалідністю.

Із пасивних спостерігачів ці люди стали активними учасниками, і від лайків, перепостів та коментарів у соціальних мережах дійшли до заходів на самому Майдані Незалежності. 25 січня 2014 року кияни, що пересуваються на інвалідних візках, провели власну акцію: вийшли на Майдан із плакатами «По нас ви теж будете стріляти, шановна владо?», «Припиніть агресію!» Так вони зреагували на звірства «беркута»,  внаслідок чого кілька людей загинули, десятки (якщо не сотні!) поранені, а комусь із них, на жаль, доведеться оформляти документи на отримання інвалідності…

Акцію було організовано через соціальну мережу «Фейсбук». Варто зазначити, що раніше в цій соціальній мережі вже з’явилася спільнота «Люди з інвалідністю підтримують Євромайдан» (https://www.facebook.com/groups/708264932530555/), а вже для акції було створено окрему спільноту – «Ми йдемо на Майдан!!!» (https://www.facebook.com/events/1442564869309485/), де відписувалися люди, що хотіли взяти участь у акції, а також розміщувалися фотографії «віртуальних учасників». «Віртуальна» участь полягала в тому, що ті, хто не міг прийти на Майдан (здебільшого – з інших областей України), змінювали свої аватарки в соцмережах на фото, де тримають в руках плакати «По нас ви теж будете стріляти, шановна владо?»

Про перебіг самої акції розповідає Уляна СМІРНОВА, громадський діяч, спортсменка, студентка Університету «Україна», організатор:

− Ідея нашої акції виникла у розмові з моїми подругами. Кожна з нас вклала у це свою долю. Нашу ідею одразу підхопили наші однодумці. Головним меседжем нашої акції є прохання зупинити агресію! Ми звертаємося до всіх і просимо зупинити насилля та стрілянину! Підготовка була простою – створили групу та запросили людей. Реакції були різні, але тішить той факт, що однодумців було більше! Як тільки стартувала акція, про нас одразу почали писати брехню. За гроші люди пишуть різне – ну то їм потім перед Богом і відповідати!

Реакція на Майдані була одна – нас вітали, багато хто казав «Дякую!»

Учасниця акції, громадський діяч, президент Благодійного фонду «АІК», випускниця Університету «Україна» Юлія КОЗЛЮК:

− З перших днів Євромайдану я його підтримувала. Не так часто, як хотілося б, у мене виходило бути на Майдані, але кожної неділі, під час всенародного віче, ми з моїм нареченим Вадимом, за будь-яких обставин, намагалися там бути разом  з усім українським народом, який вийшов на тоді ще мирний мітинг для того, щоб дати зрозуміти владі, що ті рішення, які вони сьогодні приймають, не співпадають із волею народу.  Але, звичайно, тоді я  навіть не могла собі уявити, що це мирне волевиявлення може перейти у криваву боротьбу. У ті криваві дні боротьби я була просто шокована тим, на що здатна піти наша влада заради того, щоб утриматися на своїх посадах. Без сліз я не могла дивитися на всі ці події. Тоді, я поставила собі питання: якби  я туди приїхала −  у мене теж стріляли б?

Через декілька днів у соціальних мережах з’явилося фото хлопця на візку, який тримав табличку в руках з написом: «По нас ви теж будете стріляти, шановна владо?» Так я зрозуміла, що це питання турбує не лише мене. Пізніше я дізналася, що мої знайомі, група людей у візках, готують акцію, планують приїхати на Грушевського з плакатами, з нашими питаннями до влади. Звичайно, що в мене одразу виникло нестримне бажання теж приєднатися до цієї акції. Ми намалювали плакати, запропонували своїм друзям приєднатися до нас, та в суботу 25 січня поїхали на Майдан, де ми всі і домовилися заздалегідь зустрітися. На жаль, на місце зустрічі приїхало не так багато людей, як хотілося б, але все ж ми викликали захоплення та повагу у всіх майданівців, які були на той час і бачили нас. Цього дня було дуже холодно, тому ми не змогли доїхати до Грушевського, сил вистачило лише проїхатися наметовим містечком Євромайдану. Та все ж, ми сподіваємося, що ми змогли підтримати наших співвітчизників, заявити свої позиції та ставлення до страшної ситуації, яка склалася в нашій державі. Реакція майданівців була дуже позитивною, вони хором нам кричали «Дякуємо!» А потім ми звернулися з проханням до волонтерів Майдану почепити наші плакати на барикадах вулиці Грушевського.

Увесь цей час нас підтримувало чимало волонтерів та журналістів, які заздалегідь відгукнулись допомогти нам у наших прагненнях.

Хочу зазначити, що всі ті люди з інвалідністю, які підтримували цю акцію, але з різних причин не змогли бути з нами 25 січня, виклали у соціальних мережах свої світлини з плакатами. Усі ці фотографії ми плануємо роздрукувати та повісити на Грушевського.

Наприкінці я хотіла б сказати, що завдяки цій революції я зрозуміла, що живу в найкращій країні, що мої співвітчизники найсміливіші та найвідчайдушніші люди на землі. І, що я хочу жити, працювати та докладати ще більших своїх зусиль задля кращого майбутнього у своїй державі.

Реакція на ініціативу організаторів та тематичні аватарки в соцмережах була дуже різною – від схвалення до здивування і навіть звинувачень у тому, що, мовляв, інвалідам, бідненьким, заплатили. Як загалом реагували соцмережі на акцію? Подаємо найцікавіші коментарі (імена та прізвища опускаємо з етичних міркувань). Тексти – мовами оригіналу з мінімальною редакцією:

«Сколько у неё пособие? Инвалид детства, небось, тысячи две получает... Грех жаловаться-то! Я 900 получаю, и ничего, выживаю как-то, лишь бы не было войны, к чему майдановцев усердно подталкивают три придурка».

«Она не жалуется и, как и все, хочет, лишь бы не было войны, а не молчит лишь потому, что не ждёт от этой банды подачек, сидя, сложив лапки, а хочет высокооплачиваемую работу, пенсию, права равные! Хочет, чтоб нас уважали в нашей стране, а не считали отбросом, бросая крошки в виде 0.08 % в бюджет, как они выделили в этом году для нужд людей с ограниченными возможностями, Она, как и я, и многие люди с ограниченными возможностями, не хочет, чтобы наши возможности ограничивали, потому что она себя уважает!!! Я понимаю, ты в коляске недавно и не осуждаю, а будучи год с лишним в Донецке, и видя, как вас там дезинформируют и как чуть ли дышать не запрещают, потому и не виню, в общем, поживёшь с наше и всё поймёшь».

«Они доигрались. Я первый раз в жизни горжусь своей страной».

Так реагували користувачі соціальної мережі «ОДНОКЛАССНИКИ». А ось як відгукнулися «мешканці» FACEBOOK:

«Герої, шана Вам!», «Не скорити хаму цей народ!!!»

«Люди! Ви не "з обмеженими можливостями". Ви з БЕЗМЕЖНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ! Вашій силі волі може позаздрити здоровий. Моє Вам шанування...»

«Можливо, Ви обмежені фізично, але Ви – найкращий приклад людей сильного духу та твердої позиції. Ваші дії та акції – це натхнення для усіх українців. МОЛОДЦІ!!!!!!!!!»

«Это люди с НЕОГРАНИЧЕННЫМИ возможностями. Ограниченные – это янык и банда. Надеюсь, они будут ограничены в возможностях до конца жизни»

«ВИ СУПЕР МОЛОДЦІ! ГАРНИЙ ПРИКЛАД ДЛЯ БАГАТЬОХ ЛЮДЕЙ, ЩОБ ВОНИ НЕ БУЛИ БАЙДУЖИМИ!»,

«Якби у мого візка були крила, і я б була поруч!»

Відомі люди України теж не лишилися осторонь акції, прокоментувавши відповідні фото і статуси в соцмережах.

Мирослава ЗАМОЙСЬКА (Дара Корній), письменниця: «Молодці! Пишаюся безмежно вашою мужністю!!!»

Анжеліка РУДНИЦЬКА, телеведуча, співачка та художниця: «Українці на візках на Майдані, − які вони молодці! зворушливі моменти революції».

Засоби масової інформації теж не залишились осторонь цієї події, зокрема – програма новин ТСН (https://www.youtube.com/watch?v=xOouVIRuaWE) та газета «День» (http://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/po-nas-vi-tezh-strilyatimete).

− Дякую всім, хто підтримав нас у такий мороз!!! Волонтери – респект вам, ваше бажання допомагати іншим, − це не купиш за гроші!!! Ви знаєте, ось у такі миті я наповнююся вірою, що все у нас буде добре!!! Слава Україні!!! – написала на своїй сторінці Уляна СМІРНОВА, підсумовуючи акцію.

Тож не дарма в одній відомій книзі сказано: «Поки великі придивляються до далини, маленькі роблять, бо відчувають обов’язок…» І хай справа цих «маленьких», на перший погляд, нічого не змінить, але це не так. Маленькі кроки – шлях до великого майбутнього! Маленькі справи – частина справи великої! «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!» – писав колись безсмертний Кобзар. І Бог дійсно допоможе!

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!