Жінка-УКРАЇНКА

Наталія Дев’ятко

Сашко Дерманський. Король буків, або Таємниця Смарагдової Книги. – Вінниця: Видавництво «Теза», 2005. – 160 с.

Кожен казковий світ живе за своїми законами. І якщо гармонія порушується, то у казкових світах, як, до речі, й у реальності, починають відбуватися страшні речі.

З чарівним світом, змальованим у книзі Сашка Дерманського «Король буків, або Таємниця Смарагдової книги», читач починає знайомитися, спостерігаючи за поневіряннями молодого бука Гаврика і його вірної дракониці Джульєтти.

Кожного ранку бук Гаврик і Джульєтта мають наповнити цеберко рідиною зі страшного Чорного озера, яке пульсує і вистрілює по сміливцях струменями, від яких дуже важко ухилитися. У цьому полягає їхня служба жахливому чаклуну-тирану Нариту, який захопив чарівну країну.

Війна була програна триста років тому, але це досить недавно для чарівних істот, які живуть дуже довго. Наслідки поразки були страшні. Нарит не лише захопив усю владу, але й змінилися самі чарівні істоти, які втратили магічні здібності: блоти стали садівниками, смарги жебракують, а дракони більше не можуть дихати вогнем. Усім заправляють підступні песиголовці, тупоголові тролі, кровожерливі крилуни, а елітою війська чаклуна є відьмаки на мітлах.

Зрозуміло, що більшості простого люду це не подобається і багато хто кляне безсердечного чаклуна, але сила на боці Нарита, і ніхто не може його здолати. Програна війна дається взнаки, хоча ще досі згадують і сміливого короля буків Крива, і Хранителя драконів Спарта, щоправда, всі думають, що вони померли або ще гірше – потрапили у полон до Нарита і згинули у його в’язниці.

Але надія є, й не всі обереги чарівних народів опинилися в лапищах Нарита. Король буків Крив зумів зберегти чарівну Смарагдову Книгу, і тому буки остаточно не втратили своєї магічної сили, хоча більшість і не здогадується про це, й, зважаючи на панування зла у казковій країні, ніхто тими стародавніми чарами не може скористатися. Проте, дехто вірить, що Смарагдова Книга повернеться з небуття, і Нарита буде подолано.

Як у кожному пророцтві, легенді чи казці ніхто не знає своєї долі, і важливо зробити перший крок на тому шляху. Хоча цей крок може бути небезпечним і важким, навіть якщо ти обраний, а доля чекала на тебе триста років.

Не знає про веління долі юний бук Гаврик, та й його симпатична дракониця Джульєтта не відає, що буде першим драконом, до якого повернеться вогненне дихання. І звісно, не відає про свою долю й лепрехун Шмигун, який три сторіччя беріг зашифрований завдяки хитромудрому закляттю щоденник короля Крива, бо обіцяв передати його тому, хто здатен битися з темрявою. І яким же був подив лепрехуна, коли щоденник змінив колір і став смарагдовим у присутності Гаврика, якого Шмигун зустрів наче й зовсім випадково.

Однак, що б там не казали про пророцтва, але більше таки залежить від волі і прагнень героя. І про те свідчить насамперед лист короля Крива, докладений до щоденника. З яким неспокоєм насправді читаєш це звернення до того, в чиїх руках опинилося трьохсотдавнє послання: якщо ти друг, то вірю, що ще не пізно, якщо ж ти ворог, то все одно не зможеш прочитати мого щоденника...

Знайомлячись зі сторінками щоденника короля Крива, поступово захоплюєшся цим шляхетним і хоробрим чарівником, який не побоявся кинути виклик обманщику і загарбнику Нариту, хоча й знав, чим скінчиться та відчайдушна боротьба. День за днем Крив оповідає, як вони намагалися здолати зло, а останні сторінки дописує, вже майже не в силах рухатися, біля свого важко пораненого дракона, який останнім упав на землю під час нерівного бою. Крив пише і знає, що скоро за ним прийдуть слуги Нарита і потай, певно, шкодує, що дракон зумів донести його до берега, і вони разом не втопилися у страхітливому Чорному озері. Те озеро насправді і є джерелом могутності Пітьми і страшною раню на тілі чарівного світу...

У книзі ще багато цікавих героїв: відчайдушний сміливець горобець Петяка, розумний і дивакуватий провидець пугач Понтій та інші, кому судилося стати на боротьбу з тиранією Нарита.

Є у тому чудернацькому світі ненажерливі і страшенно небезпечні печені помідори, й так само небезпечні вогнедишні кури, й дерева, які співають пісні, й не менш дивні жаби, і багато інших створінь.

А ще у казкового світу є таємниця, яка червоною ниткою тягнеться з минулого і є причиною, чому триває безперервна боротьба добра і зла й у самому світі, й у серцях. Бо пітьма насамперед ласує серцями і прагненнями, а тоді вже починає гнобити світ.

І хоча місцями книга дещо лякає, особливо це стосується темної сторони, яка дуже добре змальована і зовсім не карикатурна. Нарит справді небезпечний ворог, якого складно перемогти, і ще складніше не схилити перед ним голови, не продатися, не злякатися тортур і смерті, бо право померти – єдине право, яке лишив мешканцям загарбаної ним країни чаклун.

Але водночас у книзі багато гумору і пригод, захопливих і непередбачуваних. Й іноді, коли здається, що все зовсім погано, виявляється, що саме у темряві найяскравіше спалахує світло, яке повертає надію на перемогу.

Щоправда, мене дещо засмутили ігри автора, які мають чужорідний вигляд у такому барвистому казковому світі. Ну, не треба було називати тролів Білкою і Стрілкою, змушувати одного з них співати «Земля в ілюмінаторі», а про жаб казати, що вони співають як у жаб’ячому FM. Це чужі казковому світу категорії, не може бути подібного культурного обміну між нашим і тим світом.

Проте, не зважаючи на ці огріхи, книга написана дуже цікаво, героям співпереживаєш, за ними захоплено слідкуєш, а події видно, наче під час яскравого фільму. І, можливо, захопившись пригодами, хтось із юних читачів і поставить перед собою питання: на кого він більше схожий? На підступного чаклуна Нарита і ще підступнішого його наступника? Чи на сміливих короля буків Крива, юного Гаврика та їхніх друзів? Хто ти перед обличчям зла?

І відповідь у кожного з читачів буде своя, і це прекрасно.