Жінка-УКРАЇНКА

Світлої пам'яті Олександра Храпаченка 

Ми в горах. Сонце у зеніті
Заплямувало світлом край.
Він був відважним альпіністом 
Та втратив все - усе! Життя...

В театрі викликав довіру,
Вважався гідним режисером,
А Станіславський би повірив!
Та не дожив лиш до прем'єри...

Він був синочком. Другом. Братом,
Коханим був - і добрим й вірним.
Забрав життя бездушний снайпер,
Для нього їх чи менше-більше(!)...

Героєм був. І є. І буде!
Козак, що згинув за Вкраїну.
Та плаче мати. Тужать люди: 
Не повернеш ніколи сина.

Ми в горах. Сонце у зеніті
Шматочком туги душу крає.
Він був відважним альпіністом
Й у душах людських воскресає...

Анна Шпилевська