Жінка-УКРАЇНКА

Дзвенять Шевченкові слова
У тихім шелесті сторінок,
Тополя гнеться степова,
Зазеленів уже барвінок,
Шовкова стелиться трава,
І доля пишеться нова.

Отож, в сучасній Україні
Розквітли квіти на калині,
В розшитій маками кофтині
Із зелен – гаю при долині
Йде україночка мала
З давно забутого села.

А як же хочеться, щоб нині
Було все кращим, ніж колись,
Світила в небі щоб зійшлись,
Щоб ми дождались того раю,
Жили щасливо. В тихім гаю
Пісні щоб радісні лились…

Ніч. Я молюсь. І ти молись.

Любов Відута