Жінка-УКРАЇНКА

В кожної епохи є свої герої і героїні. Українка сьогодення, 64-річна львів’янка, повна сил і творчого потенціалу, самотня особа похилого віку, інвалід 2-ї групи трудового каліцтва, Харченко Ольга надихає своїм життєвим завзяттям, потенціалом і натхнення кожного, хто зустрічається її на своїй життєвій дорозі.

Народжена в 1949 році в селі Сербо-Слобідка Житомирської області, в сім’ї робітників. Маючи півтора року, мала Ольга пережила страшне випробування - порвала сухожилля правої стопи, а в трьох річному віці - отримала опіки правого стегна. А трапилось це так: її мати власноруч робила на весілля нареченій корону з папірусу. Тут раптом з праці повернувся батько, а маленька Ольга побачивши в дверях батька і кинулась йому на руки, бо увесь день на нього чекала і потребувала, щоб той звернув на доньку увагу. А батько так сказав, щоб той брав доньку на руки, кому роблять корону. Мала Ольга почалася пручатися з рук нареченої, яка взяла малу силоміць на руки, врезультаті боротьби, малій порвали зовнішні сухожилля на голіностопі. Ольга цілий рік не ходила, а потім, лише коли малеча почала ходити, лікарі опреділили, що порвані сухожилля.

А в три роки, на кухні, коли в селі закололи кабана і чомусь вирішили показати малій кабанячу голову. Як тільки Ользі показали кабанячу голову, вона сильно злякалась, почала втікати і перевернула 12-ти літровий баняк з окропом, впала і обпечена покотилася під ліжко. Пока її витягнули, в малої злізла на ногах і туловищі вся шкіра. Лікарі сказали, що після таких опіків виживає одна людина з 1000, оскільки опіки були надто глибокими. Ольга залишилась живою, хоча з глибокими ураженнями шкіри обох ніг і туловища.

Як майстриня, перші проблиски творчості виявила у 6 років, коли малорухлива дитина вишила свою першу роботу маленьку подушечку болгарським хрестиком.

Своє захоплення рукоділлям, Ольга продовжувала поглиблювати і вдосконалювати. Під час навчання у школі, самостійно в’язала спицями кофти з вовняних ниток, які виготовляла мати.

У 1970 році під час навчання знаходила час на рукоділля і вишила комплект верхнього національного одягу (див. фото праворуч ).

У 1973 роки закінчила навчання у Львівському державному університеті ім. І. Франка на механіко-математичному факультеті. Продовжуючи вчитись, Ольга продовжувала в'язати, вишивати, шити одяг з використанням народної вишивки.

У 1979 році у грудні будучи в Середній Азії брала участь в державних випробуваннях отримала травму ніг–попала під військову машину.

З 1980  по 1986 рр. лікувалась у місті Кургані (Росія) у професора Гавриїла Ілізарова, де перенесла 27 операцій на ногах.Назагал оперувалась 27разів, але змогла вижити лише завдяки Господеві і своєму улюбленому захопленню – вишиванню, в’язанню, гачкуванню, а також моделюванню одягу.

У 1988 році отримала виробничу травму під час роботи інженером-математиком 2-ї категорії у Львівському науково-дослідному радіотехнічному інституті. Травма-пошкодження правого колінного суглобу.

З 1991 по 2003 рр. працюючи в Науково-дослідному інституті, постійно займалася оформленням виставок народного мистецтва і особисто брала в них участь, отримуючи призові місця.

З 2003 року працює з  інвалідами в Обласній асоціації інвалідів на громадських засадах. Щороку є постійно учасницею в міських та обласних спартакіадах та конкурсах художньої творчості(див. Грамоти № 1-6).

В 2005 році на день народження Ольги іі запросили до участі в телевізійній програмі «Народна творчість інвалідів лікує їх душевні та фізичні рани» Львівського обласного телебачення для інвалідів «Береги надії» та було проведено репортаж з її мешкання про її художню творчість.

Також в 2006 та 2008 роках стала учасником Міжнародної премії «Філантроп» за видатні досягнення інвалідів в галузі культури і мистецтва.

У 2010 році завершила роботу «Вишиваний килим» розміром 220 см на 150 см, яка налічує  500 000 хрестиків (див. фото нижче).

З 13 по 17 вересня 2012 року в місті Євпаторія на 8-мій Всеукраїнській спартакіаді інвалідів ВОІ СОІУ по паралімпійському виду спорту «боча», отримала «срібло».

В 2012 році про творчість Ольги Харченко знято короткометражний фільм «Хто сказав, що я слабка…».

У 2013 році завершила роботу «Автопортрет» (див. Фото на початку публікації). За більшість вишиваних робіт отримала нагороду – диплом лауреата 6 Всеукраїнського фестивалю творчості «На крилах надії» для осіб з обмеженими фізичними можливостями Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України».

З роками художнятворчість  стала для Ольги змістомїїжиття. Вона відчуває себе абсолютно здоровою, життєрадісною, енергійною, і жодні хвороби для неївже не існують.

Так, смілива і витривала самотня жінка-інвалід, доводить сама собі і кожному, що інвалідність – не вирок, а шанс і надія до самовдосконалення і особистого зросту та приклад для кожного з нас.