Жінка-УКРАЇНКА

Ніколи не думала, що буду писати таке звернення. Але те що прочитала в Інтернеті мене дуже вразило. Ось який початок: "Зараз знаходжуся на навчанні, доброволець Національної гвардії. Таке враження, що ми тут як туристи в убогій частині відділення МВС. Учора в обід прибули, разом 500 чол, сотні самооборони Майдану. Зустріли нас з оркестром, журналістами, бойовим навчанням - стріляли з БТР, іншої вогнепальної зброї... Ми зраділи, що будемо щось вчити, практикуватися. Але, як би не так!"

А далі йдеться про те, що цими добровольцями вже командують і їм не дуже хотілося б їм підчинятися, бо вони самообронівці.

Тому я звертаюся в першу чергу до добровольців. Можливо, це комусь допоможе у службі, а декого підтримає на дусі.

Я - мама двох дорослих синів, які служили, один і зараз на контракті служить. Зрештою, я також – військовозобов’язана. Служба в армії - це, найперше, дисципліна, це - самовиховання у собі чоловіка, це - координація у своєму мозку всіх достоїнств людських - відваги, мужності і мовчання. "Не паліться" , юні наші дорогі вояки. Якщо ви зголосилися служити народу України, повинні знати, Бог не хоче, щоб ви загинули, він дає вам шанс зрости у силі і мудрості. Будьте уважними, терпеливими і достойними. Ми, матері, вас дуже поважаємо і чекаємо додому не зрадниками, а здоровими і неушкодженими. А для цього ви повинні слухати своїх командирів, які мають вже, хоч малий, але досвід. Адже незабаром вам також прийдеться бути командирами. Що будете робити, коли вас не будуть слухати? Чого навчите молодих, якщо самі не будете знати як поводитись?

Ми, матері, вже горді за вас, що ви обрали собі цей нелегкий шлях - захищати нас від небезпеки. Думаю, що ситуація в Україні стабілізується і не буде необхідності використовувати зброю. А військові навчання закінчаться швидше аніж ми б про це думали. Адже Бог не може допустити того, щоб патріоти помирали, а боягузи продовжили життя. Хто ж тоді продовжить народжувати сильну націю?

Україна – єдина у світі держава, яка має унікальні кольори на прапорі: синій і жовтий. Саме вони символізують початок і кінець, народження і смерть, слово і мовчання. Тому ми всі маємо жити з глибокою вірою, що ті дві сили ніколи не закінчаться допоки існує світ. А значить – ми непереможні, нас і так вже признав увесь світ. І навіть, коли мала,за розумними рішеннями держава Росія, що сьогодні відкрито символізує перед світом зло, захоче повстати проти нас, її прийдеться боротися не проти України, а проти Бога, що вона і робить зараз. Тим більше, що Україна християнська держава, сьогодні переживає великий Пасхальний піст.

І що ми маємо? Путін із своєю командою відкрито розпинають Христа, як це робили колись іудеї. Думаю, що Воскресіння і в їхніх душах настане, але боюся, що за смертний гріх – підняття руки на брата свого – будуть спокутувати не одні їхні покоління. Уявляєте! Незабаром ми маємо голосити всьому світові «Христос Воскрес!», а що скажуть ті, хто тримають українців у конфузі страху та доводять до депресивного стану, вбивають та катують?
Дорогі сини України! Пам’ятаймо, найбільша боротьба, це боротьба зі світом! А тому зичу вам витривалості і мужності, виваженості і чистоти ваших помислів. Не піддавайтеся ніяким спокусам, лише йдіть за покликом вашого серця розсудливо і холоднокровно.

Знаєте, можете як хотіти коментувати мої слова, але я звертаюсь до вас так, як казала і кажу своїм синам. Зрештою, моїм синам і казати цього не треба було, вони бачили і бачать мої поступки, вони розуміють мою позицію щодо служіння і любові до України, і тому я за них горда. Один - десантник, інший - прикордонник. Я їм цього шляху не обирала. Сліз у мене немає, лише щира молитва мами і прохання Бога: "Небесний Отче! Не забирай моїх дітей до себе у молодому віці. Дай їм духовного і морального росту". Думаю, що так моляться всі матері. А я і за вас , мої дорогі, молюся.
Слава Україні! Слава вам, мої дорогі сини України!

Галина Фесюк

http://myzhovkva.com