Жінка-УКРАЇНКА

 На Бахмаччині з великим успіхом відбувся IV Всеукраїнський фестиваль «Відродження українського села, його духовності і культури»

Понад чотири тисячі учасників!.. Грандіозні конкурси фольклорних колективів та дитячої хореографії. Зірки української естради, поети, циркові артисти, козаки-каскадери на баских конях. Яскраві виставки, майстер-класи з гончарства, ковальства, розпису українськими візерунками… Неймовірна кількість усілякої смакоти!.. Все це вражало на чудовому дводенному святі, котре вже вчетверте пройшло в мальовничому селі Піски з ініціативи голови ПСП «Пісківське», депутата обласної ради, отамана Чернігівського округу Козацтва Запорізького Валерія Петровича Колоші.

«Ці обдаровані діти відродять Україну!»

Одразу на вході до просторого Співочого поля всіх гостинно зустрічали колоритні народні музики та чарівні жінки у вишиванках, котрі задушевно та дотепно пригощали бажаючих, – а й справді, чому б не випити для початку чарчину горілочки, закушуючи смачним національним продуктом?! Погода виявилася приємною, не спекотною, і настрій у людей був прекрасним. Всі задоволено посміхалися, жваво спілкувалися, щиро насолоджуючись таким вишуканим відпочинком.

Відкрив це по-справжньому народне свято Валерій Колоша:

– Як би нам зараз не було важко жити, ми, українці, не повинні забувати про рідне село, – наголосив Валерій Петрович. – Те село, котре виплекало, виростило й дало путівку в життя багатьом відомим людям; щоб наша країна розцвіла, щоб у ній було добре жити і бути кращими за багатьох інших. Все залежить від нас із вами. Тож об’єднаймося, люди, й відродимо українське село, нашу духовність та культуру!

Від щирого серця привітав мешканців та учасників фестивалю очільник облдержадміністрації Валерій Куліч:

– У назві фестивалю є така фраза: «Відродження українського села». І саме такі свята сприяють цьому відродженню, – відзначив він. – Можна дуже багато говорити якісь слова, але відродження українського села – це наші з вами діти. Отож мені дуже приємно, що тепер з усієї Чернігівщини та інших областей України сюди завітали не лише дорослі, а й обдаровані діти!.. Дехто поки скептично ставиться до скасування віз із країнами Євросоюзу. Кажуть, мовляв, це нам навряд чи допоможе, житимемо, як і раніше… Однак це дуже потрібно нашим дітям, перед якими відкриваються абсолютно нові горизонти та чудові перспективи! Й наші діти можуть пишатися тим, що вони – вільні громадяни незалежної України, перед котрими сьогодні вже відкриті кордони європейського співтовариства. І я вірю, що саме ці обдаровані діти відродять Україну, наше село! Тож хочу від душі подякувати засновнику цього свята – Валерію Колоші, та побажати всім учасникам фестивалю добра, здоров’я й благополуччя. Бажаю, щоб наступний – п’ятий фестиваль, який відбудеться в селі Піски 2018 року, став справді міжнародним!    

– Кожен, хто вклав свою енергію, працю, бажання в розвиток цієї землі, гідний величезної поваги! Гуртуючи довкола себе прихильників культурного розвитку села, Валерій Петрович своїм прикладом переконливо доводить, що відродження нашого села – невід’ємна умова відродження економіки нашої держави, – зазначив у вітальному слові заступник голови обласної ради Арсен Дідур. – І я впевнений, що вже найближчим часом цей фестиваль, наповнений неповторним колоритом та історичною пам’яттю поколінь, стане ще однією туристичною принадою Чернігівщини, подивитися на яку щорічно приїжджатимуть тисячі туристів з усієї України та закордону!

Також учасників свята привітали народний депутат України Валерій Давиденко, голова Бахмацької районної ради Віктор Міщук, депутат обласної ради Віктор Труш, керівник апарату Аграрної партії України Людмила Кулик, представники духовенства… А гетьман МГО «Козацтво Запорізьке» Дмитро Сагайдак урочисто вручив посвідчення козацького полковника заступникові головного редактора обласної газети «Деснянська правда», письменнику Сергієві Дзюбі.

Наші Берегині

А незабаром столи буквально ломилися від усіляких страв… Зокрема, на фестивалі майстерно приготували куліш та уху, печеню і шашлики, ціле море смаколиків; неабияким попитом користувалися й голландські сири місцевого сільгосппідприємства – як на мене, найкращі в Україні!

Першою отримала дещицю величезного смачного короваю від Валерія Колоші 87-літня Євдокія Федотівна Гостар. Ця жінка все життя трудилася в колгоспі –  на свинофермі, дояркою, ланковою… Зараз – на заслуженому відпочинку. Дуже любить українські народні пісні, тож виступає з десяти років… Тепер вона натхненно співає в фольклорному ансамблі «Берегиня» з села Оленівка Борзнянського району. А сама мешкає неподалік – у селі Іллінці. Розповідає, що співати її мама навчила, яка мала гарний голос. Життя було нелегким… У війну згоріла їхня хата, тож довелося проситися до чужих обійсть; приютили добрі люди… Фашисти хотіли розстріляти родину, проте їх урятував один із вояків-угорців, згадавши про трьох своїх дітей…

Втім, Євдокія Федотівна ніколи не опускала рук, а навпаки – намагалась бадьоритися. Виростила сина, має онука та двох правнуків. А в «Берегині» співає для душі разом із гарними жінками – Ніною Стахорською, Лідією Маховською, Шурою Шкробою, Олександрою Неваленною та Людмилою Колесник… Залишила мені номер свого мобільного телефону: «Коли будете в наших краях, то завітайте. Я поворожу вам – нагадаю тільки все хороше!.. Та й почаркуємо трохи – з доброю людиною не гріх і сто грамів випити – за здоров’я наших близьких».

Взагалі, мені сподобалися фольклорний та хореографічний конкурси. Це – справжнє розмаїття талантів! Тим більше, змагалося багато танцювальних дитячих колективів. Чого там тільки не було: запальний гуцульський аркан, темпераментні полька, гопак, краков’як, циганочка, єврейський танок «Хава нагіла», зворушливі танго, дивовижний брейк-данс… Особливо запам’ятався аматорський хореографічний колектив «Намистинки» Комарівської ЗОШ-інтернату I-II ступенів Борзнянського району (художній керівник – Олена Шнейдер, педагог-організатор Ганна Троєцька, директор Віктор Стриженко). Нинішнього року талановиті діти стали срібними призерами міжнародного конкурсу «Квітневі викрутаси» в Ніжині та переможцями гарного фестивалю «Терпсихора…» в Чернігові. Всі дітлахи з «Намистинок» – просто чарівні! А на фестивалі в Пісках вони також стали переможцями – отримали дипломи першого ступеня.

Вигуки «Браво!» супроводжували увесь виступ зразкового циркового колективу «Юність» із села Макошине Менського району (керівник Вероніка Бур). Віртуозне виконання надзвичайно складних трюків стало безперечною родзинкою фестивалю.

Бурхливі оплески на святі викликали виступи народної артистки України Алли Кудлай та її сина Максима (мама з уже дорослим сином зворушливо заспівали й разом); а також – композитора Ніколо Петраша, автора багатьох суперхітів у виконанні зірок вітчизняної естради; народної артистки України, телеведучої та співачки Оксани Пекун; відомого поета Степана Галябарди;  ансамблю пісні і танцю «Сіверські клейноди» обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм; знаної співачки з Чернігова Тетяни Олійник; духового оркестру Державної служби з надзвичайних ситуацій України; улюбленця молоді – дивовижного Біг-Боса; хору «Народна криниця» Ніжинського училища культури імені Марії Заньковецької... Всі щиро дякували організаторам фестивалю і Валерієві Колоші. Захоплено розповідали, як їх причарувало наше поліське мальовниче, дивовижне село Піски. Обіцяли неодмінно приїздити сюди ще!

Чарівна Еміра – окраса свята

Блискуче виступив на святі й наш відомий гурт «Смоляни». Президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України, поет Сергій Дзюба урочисто вручив Міжнародну літературну премію імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» талановитим митцям зі «Смолян» Ользі Євченко, Миколі Перцю та Роману Кизюну за визначну творчу, патріотичну діяльність і подвижницьку популяризацію українських пісень.

До речі, Ольга Євченко виступала на творчому вечорі відомого поета-пісняра Юрія Рибчинського в Києві разом із чудовим композитором Ніколо Петрашем. Потім були спільні концерти і в Прилуках. На святі презентували й новий цікавий проект, де чарівна Ольга Євченко постала в незвичайному мистецькому іміджі – співачки Еміри. Новий імідж глядачам надзвичайно сподобався – виступ Еміри, безперечно, став окрасою фестивалю.

Як відомо, гурт «Смоляни» прекрасно виконує українські народні пісні. Натомість мета нового творчого проекту Еміра – це популяризація сучасних українських естрадних пісень. Саме українських – пісень, які звучать рідною мовою, – наголосив меценат Валерій Колоша, який опікується тривалий час гуртом «Смоляни». Адже досі наш вітчизняний теле- та радіоефір буквально нашпигований російськомовними піснями, більш із яких – досить сумнівної якості. На запитання про отаке дивовижно екзотичне сценічне ім’я співачки, Валерій Петрович пояснив, що в його основі – слово «мир», якого зараз усі ми так потребуємо. Еміра пропагує мир та злагоду в суспільстві. А головне, її пісні – справді українські, високопрофесійні, й вони беруть за душу своєю глибиною та мелодійністю, напрочуд легко запам’ятовуються. Тож у нового проекту – хороші перспективи: Еміра стане популярною не лише на рідній Чернігівщині, а й далеко за її межами.

На фестивалі у виконанні Еміри прозвучали нові українські пісні, які одразу ж полюбилися учасникам велелюдного свята. Тепер на них буде знято кліпи, причому зі співачкою працюватимуть найкращі професіонали. Тож щиро зичимо обдарованій співачці нових висот і безмежної народної любові, бо вона дійсно того варта!

Баскі коні українських козаків

Тисячі людей, мов зачаровані, спостерігали і за вражаючими виступами групи козаків-каскадерів «Український дух». Мужні обличчя, богатирські тіла, баскі коні, які долали будь-які перешкоди. Надзвичайно складні трюки у виконанні звитяжних людей. «Богу дякувати, є ще український дух на нашій славній Україні, – раз-по-раз лунало серед натхненних глядачів. – Із такими хоробрими козаками-характерниками ми все подолаємо!».

Так, все це – дуже патріотично, вишукано і майстерно – буквально на одному подиху. До того ж, продемонструвавши свою надзвичайну доблесть, козаки охоче спілкувалися й фотографувалися з багатьма людьми та катали на конях абсолютно щасливих дітей, поводилися напрочуд просто й водночас шляхетно.

Тому я також підійшов до керівника каскадерів – Євгенія Крутова. Він розповів, що змалечку буквально обожнює коней. Розуміє справжню душу цієї благородної та красивої тварини. Тому й вирішив присвятити своє життя коням; а згодом разом з однодумцями створив групу «Козацький дух», яка відтепер постійно бере участь у престижних спортивних змаганнях, виступає на різноманітних святах та фестивалях, знімається в численних кінофільмах. Зокрема, запам’яталися нашим козакам зйомки кінострічки «Тараса Бульби», де вони продемонстрували всю свою майстерність.

Мешкають тепер козаки-характерники на Чернігівщині, в Куликівському районі, у Виблях. Звісно, всі – громадяни України і патріоти своєї держави. До речі, Валерій Колоша, який постійно допомагає групі «Козацький дух», уже думає, чи не запросити в перспективі каскадерів взагалі оселитися в селі Піски. Адже вони тепер – незмінні учасники всіх яскравих, велелюдних свят, які тут організовує невтомний Валерій Петрович.

У цей час нагодився кум Євгенія Крутова – Сергій Бичук, котрий зараз також із задоволенням виступає в його дружній команді. Обличчя – напрочуд знайоме – з фільмів та телереклами… На вигляд – справжній козарлюга, міцний і спритний! «Я – самоучка, – розповів Сергій. – Просто дуже люблю коней. Але, коли побачив виступи «Українських козаків» Олега Юрчишина та групи «Козацький дух» Євгенія Крутова, захотілося навчитися й собі такої майстерності. Не все вийшло одразу, були прикрі травми. Але мені дуже допоміг порадами Євгеній, який став моїм чудовим кумом. Тепер я – дуже щасливий, бо займаюся улюбленою справою, бачу, що це дійсно подобається людям. А самовдосконаленню немає меж, тому вчуся далі. Взагалі, це добре, що є такий фестиваль, у назві якого – «Відродження українського села, його духовності і культури». Це – дуже правильно, тому радо приїжджатиму сюди й надалі».

Наступного року фестиваль стане міжнародним

Щороку на фестивалі збирається афганське братство – ветерани війни в Афганістані. Валерій Колоша – людина скромна, тож про цю його діяльність я дізнався від голови Ніжинської райдержадміністрації В’ячеслава Івашина. В’ячеслав Анатолійович свого часу також був на тій війні й свого побратима дуже поважає. Валерій Колоша нині очолює Бахмацьку районну організацію ветеранів Афганістану й постійно допомагає «афганцям», котрі потрапили в біду, підтримує їх. Тому бойові побратими з’їхалися на нинішнє грандіозне свято не лише з Придесення. Скажімо, я познайомився з чуйним добродієм із Кропивницького. На фестивалі я був із самого ранку до пізньої ночі, поїхав в одній сорочці, а погода була досить прохолодною. Побачивши, що я легко одягнений, новий знайомий одразу ж простягнув мені свою військову куртку: «Ось, зігрійтеся і носіть на здоров’я. Вона в мене легендарна, пам’ятна – була в АТО».

Саме з «афганцями» святкувала за одним столом мама Валерія Колоші – Віра Іллівна, яку всі зворушливо називали мамою. Вона 22 роки трудилася кухарем у шкільній їдальні, потім завідувала фермою. Має сина й доньку та онуків. Розповіла, що її Валерій ще в дитинстві чітко, по-дорослому сказав: «Я своє рідне село ні на що не проміняю, житиму й працюватиму тут – для односельців». І скільки йому потім не пропонували вигідних, перспективних посад, звично відмовлявся…

Працює він дуже багато – нерідко лягає спати пізньої ночі, навіть о другій, а вже о п’ятій ранку прокидається – отак звик, й одразу ж береться до роботи. Адже у нього, вдома, є і власне господарство, яке потрібно щодня порати… Звичайно, матуся допомагає, але вже вік, не те здоров’я, та й син не хоче переобтяжувати матір. Запевняє: «Мені не важко». Він же змалечку звик до будь-якої сільської роботи. Може корову подоїти, взагалі дуже любить тварин. З мамою радиться – наприклад, коли почали в Пісках виготовляти голландський сир, котрий тепер користується незмінним попитом.

Віра Іллівна дуже переживала, коли її син потрапив до Афганістану. Валерій, до речі, це відчував, так і сказав, коли йшов до війська, що вирушає на війну… Дякувати Богові, повернувся додому живим і здоровим! Валерій Петрович – глибоко віруюча людина. На війні постійно носив хрестик, який зберігає й досі.

Головне, він дотримав слова – присвятив усе своє життя рідному селу та своїм односельцям. А тепер створив прекрасний фестиваль, яким ми можемо справедливо пишатися, бо про нього скоро дізнаються і за кордоном. Валерій Колоша уже підтвердив, що наступного року це свято стане міжнародним.

Сергій Квітницький,

Фото Віктора Кошмала