Жінка-УКРАЇНКА

«А  тут  що  не  сусід – братання.
Так  і  дивися, що  вковтне.»

                                     Ліна  Костенко.    

ЧИ  БУТИ  ПТАХОМ,  ЧИ  ВОЛОМ

Господь  нам  дав  кусочок  Раю.
Кусочок  Раю при  житті.
Щоб  ми  жили  і  працювали,
Й  добро  творили  на  землі.
     Усе  придбав  він  для  народу.
     Як  найдорожчий  скарб – земля,
     Ліси  і  ріки  повноводні,
     Як  чорне  золото – рілля.
Ні  катаклізмів,  ні  вулканів…
Від  цього  нас  Господь  вберіг.
Та  від  сусідів-ненажерів
Оберегти, нажаль,  не  зміг.
     Чи  не  схотів?  Рішив, напевно,
     Щоб  вирішили  ми  самі,
     Чи  бути  вільними, як  сокіл,
     Чи, наче   віл, ходить  в  ярмі.
Поки  ми  думали-гадали,
Чи  бути  птахом, чи  волом…
Сусіди  наші  не  дрімали …
Ковтнути  хочуть  нас  цілком.
     Щоб  вирватися  з  тої  пащі,
     Потрібна  сила  немала.
     Потрібна  воля  соколина,
     А  не  покірливість  вола.    

            08.02.2014р.

 

        ЖАХІТТЯ

Таке  жахіття  сталось  нині
У  нас, у  Вільній  Україні,
Людей  вбивають  на  Майдані
Прокляті  беркути  погані.
 Людей  невинних  убивають.
 Нікчему  вбивцю  захищають.
 І  хто  ж?!  Не  вороги.
 Свої  своїх!  Брати.
О, скільки  кров  ця  литись  буде?!
Опам’ятайтесь  люди, люди!!!
Опам’ятайтеся  благаю,
Прошу, молю  і  заклинаю.
Прибережіть  святий  свій  гнів
Для  ворогів.
Земля  здригається  від  болю
Впиватися  святою  кров’ю.
У  мирний  час, у  світлий  день
Приймати  смерть  своїх  дітей.
Бо  гинуть  кращі. Гине  цвіт.
Найменшому  сімнадцят  літ.
Він  ще  не  жив.  Ще  не  кохав.
За  що?!  Защо  життя  віддав?
У  світлий  день. У  мирний  час.
За  Волю, правду, за  всіх  нас.
Таке  жахіття  сталось  нині
У  нас , у  Вільній  Україні.

        20.02.2014р.

 

  

                    «О  Боже  мій!  А  в  світі  ж  є  народи
                    Своїм  великим  знаючі  ціну.
                    А  тут, добивши  слово  до  сколотин,
                    Всяк  хоче  правду  виказать  свою.»
                                Ліна  Костенко.

        УМІЄМО
Умієм  героїчно  умирати.
Кричати  вмієм: «слава», чи «ганьба».
Та  не  уміємо  державу  будувати
Без  чужинецького  ярма.

І  так  віками  помираєм  героїчно.
Оспівуєм  героїв  у  піснях.
І  Україну, у  вінку  з  калини,
Ми  бачимо  хіьа  що  тільки  в  снах.

Чужинцям  добре  вмієм  слугувати.
В  ярмі  ходити  вмієм, як  воли.
Коли  своїх  ми  навчимося  шанувати?
Скажи, народе  мій,  коли?!

            26.02.2014р. 
 

     
                      

Умри за них і то їм буде мало
Усе віддай – обізвуть хитруном.
Видать,це наше неподільне право, -
Своїх гетьманів обкидать багном.

                                Ліна  Костенко.   
        

                                                    
    КЕРМАНИЧА   ТРЕБА

Народ  згуртувався, готовий  до  бою.
Народ  хоче  Волі  і  бути  собою.
Неправда  і  кривда  людей  цих  гуртує.
Керманича  мудрого  людям  бракує.
     Зима  і  мороз – а  люди  стоять.
     І  скільки  стояти  ще  треба?
     Керманича  треба  знайти  серед  нас.
     Не  дасть  нам  Господь  його  з  неба.
Нема  в  нас  керманича.  Звісно – біда.
Але  ж  бо  і  ми  не  дарунок…
Усі, що  були,  неподобались  нам.
То  як  же  знайти  порятунок?
     Кравчук – не  такий  і  Кучма  не  влад,
     І  Ющенко  теж  не  в  догоду…
     Якого  ж  нам  треба? Щоб  умер  на  Хресті?!
     Чи  іншого  треба  народу?
Спитаймо  у  себе.  Хай  кожен  із  нас
Загляне  углиб  свого  серця.
Чи  кожен  життя  покладе  на  олтар?
Коли  це  зробити  прийдеться.
     Державу  творити  потрібно  усім.
     Одному  цей  здвиг  непідсилу.
     Якщо  лиш  від  неба  чекати  добра…
     Цей  шлях  заведе  у  могилу.

            15.12.2013р.   

       Розалія Тарнавська