Жінка-УКРАЇНКА

ОДВІЧНИЙ ВОРОГ

Я не плекала мрій своїх рожевих,
Бо скільки вовка не годуй, та скоро
Покаже він своє нутро скажене.
Як виявилось, «брат» – одвічний ворог!
 
А хто вважав за брата – в більшій тузі,
Обмануті нахабно – в більшім горі!
Вже жодних ми не маємо ілюзій:
Так званий «старший брат» – наш вічний ворог!

Нас на розп’яття, в тюрми – щоб змаліли!..
Морив безхліб’ям нас і Соловками…
Хто це забув, ті нині теж прозріли:
Ти нам – не брат! Ти – наш одвічний Каїн!
 
Хай в кожного ілюзія розтане!
Нехай прозріння сумніви поборить!
Усі народи стали нам братами.
І тільки «старший брат» – агресор, ворог!

15, 17 березня 2014

ЯКБИ Ж ТО!

Якби ти відчув мої сльози,
Нахабний загарбнику наш,
Якби ти стояв на морозі
За те, щоб спрут врешті сконав,
 
Якби ти відчув силу Славня
І дух відчайдушних сердець,
Щоб слава зміцніла державна,
Яка до безсмертя веде;
 
Якби ти любив рІдну матір –
Не йшов би на нас, матерів,
Не смів би закони ламати,
Зіткнувши нас в вирі борні.
 
Якби ти пройнявся душею
До нації славних борців,
Яка не сприймає дешеві
Ідейки москвинських гінців,
 
Якби ти… Якби ти..! Якби ж ти..!
Однак не дано це тобі!
Ми – нація мирна, та битим
Будеш в цій твоїй боротьбі!

15, 17 березня 2014

ЛАНЦЮГ ЄДНОСТИ

Наш Єдности Ланцюг живий –
Від Львова до Дніпра,
Від Харкова й до Криму. В нас
Усіх земля – одна.
 
Наш клич – один, мета – одна:
Лишаймося людьми!
Весь світ – за Україну! В нас
Мета шляхетна: мир!
 
Такого нам «захисника»
Не тре’ повік, о ні!
Міцніє твердістю рука
В священній цій борні!
 
Ніхто тебе сюди не звав,
Крім Зека-Пахана.
Всім націям – одні права,
Лиш Зекові – війна.
 
Змести з землі сволоту цю
Так хочеться мені!..
Але наш Єдности Ланцюг –
Ще мирний: «НІ – ВІЙНІ!»!!!

15, 17 березня 2014

ХТО ВІН?

Хто прикидався облесливим лисом,
А потайки хижо іклами зблисне
І при нагоді – ножа поміж ребра, –
Друг він чи недруг?

Той, хто порушує людські закони,
Цивілізації всі заборони,
Хто демонструє нахабний свій норов, –
Друг він чи ворог?

Хто має нормою зради, обмани,
Хто не лікує – роз’ятрює рани,
Жар загрібає руками чужими, –
Хто він, скажи нам?!.

Хто йде з мечем – від меча і загине,
Хто ще не знав, хто такий українець.
Ми – волелюбні! Затям (саме в пору!),
Друг ти чи ворог.

Той, хто зі зброєю вліз в нашу хату,
Хто не дає, а забрав так багато!
Нищив засланнями, нищив нас мором, –
Брат він чи ворог?!.

Хто ще боїться прозріти й боротись,
Відсіч нанести нахабній корості,
Думай відверто, хто ти для народу:
Син, чи манкурт, ачи ворог?!.
( 14 березня 2014 р.).

* * *

Всяк піднявся за мир:
орачі і поети.
Ми виборюєм землю
свою, Богом дану.
Щирі вірші народжують
не в кабінеті,
А в стихії борні,
в боротьбі, на Майдані!
 
Українська Ідея –
не мрево, а мрія.
І топтати
нікому її не дозволим!
В своїй хаті –
своя Сила й Правда назріла!
Наш загарбнику «братній»!
Ти це розумієш?!!

15, 17 березня 2014

Любов Сердунич