Жінка-УКРАЇНКА

Це ж преба мати сатанинський намір,
Чаїть в собі невиліковний сказ,
Щоб тяжко так знущатися над нами,
Та ще й у всьому звинувачувати нас! 
                Ліна Костенко.

НІЖ  У  СПИНУ

Братання  наше  закінчилось
У  березневий  день  весни.
Хоч  ми  того  і  не  хотіли.
Та  ж  не  хотіли  ми  війни!

Чом  недоросток той  нікчема
Так  затуманив руский  люд?
Чом  на  народ  наш  український
Так  люто  ллється  брехня  й  бруд?

Чим завинили ми, «братове»,
На ненависть таку і лють?
На наших землях росіяни
Господарюють і живуть.     

Ми  прийняли вас в нашу  хату.
Ми  поступили, як  рідня.
Ви  поселились на тих землях
Де трупом встелина рілля.

Ділились  з  вами  хлібом, сіллю
І  вірили, що ви брати.
Що ви нам підло – ніж у спину…
Ми сподіватись не могли.

На чужі землі, чужі  статки
Ніколи ми не зазіхали.
Ми тільки правду в своїй хаті
Від злих сусідів захищали.

Ми любим край свій, Україну,
Як любить матінку дитина,
І за любов цю в ріднім краю
Народ наш гине, гине, гине!

16.03.2014р.

НАВИСЛА ХМАРОЮ ВІЙНА.

Нависла  хмарою  війна
Над  нашим  краєм  волошковим.
І  болем  котиться  луна,
Пекучим  болем  полиновим.

Страшна  війна, де  братня  кров
Пролитися  рікою  може.
Не  допусти  цього  гріха.
Рятуй  наш  край, всесильний  Боже!

Почуй  молитву, Всеблагий,
Не  дай  неправді  панувати,
Не  дай, щоб  ворог  навісний
Нас  вигнав  з  рідної  нам  хати!

18.03.2014

Розалія Тарнавська