Жінка-УКРАЇНКА

Зелений тиждень починається ще в четвер. З самого ранку дівчата пекли пироги та коржі, вили віночки із чебрецю, конвалій, незабудок, а з полудня вплітали в них полин. Ішли до лісу, в гайок, там трапезували і завивали вінки на березах. Приносили з лісу чебрець, аїр, полин, любисток, зелене гілля клена, берези, ясена, тополі, липи. Ввечері принесеним зелом квітчали хату, прикрашали ним двері стаєнь і загорож, де ночувала худоба. На Зільник, у Зелену неділю, до сходу сонця купалися в річці всією родиною, мовили молитву:

Добридень, Водичко-Орданичко,
Ти вмиваєш каміння-креміння,
Луги, береги, броди –
Умий і мене.

Потім милувалися, як купається сонце в річці. Далі всі йшли до капища, пізніше - до церкви, веселі, у вишитих зеленим сорочках. Церква вся в зеленому, священик теж. На долівці листя, всі босі, взуття під церквою: май не топтали.

"Сьогодні в нас Зелене свято,
Зелена і трава.
Моя душа була розп’ята,
Сьогодні знов жива" (Автор - ?).

Чому Зеленосвяття особливу увагу приділяє липі? Є цікава легенда. В Україні, кажуть, посаджено стільки лип, скільки відважних мужів пішло в козаки. В’януть листочки – це тужать хлопці за домівкою. Пробивається сік із кори – це зранені соколи-сини. А всихає липа – чекай лихої звістки. Якщо з одного двору йшло кілька синів до війська, липи садили поруч, аби діти були скрізь разом. 
Понеділок після Зеленої неділі – Духів день. Були прислів’я про цей день: "З Духова дня не з одного неба – з-під землі тепло йде".

(Любов Сердунич, посібник для закладів освіти та культури "ІЗ НАРОДНОЇ КРИНИЦІ" (2009, 2011). 

Із Зеленосвяттям, друзі!

КЛЕЧАЛЬНА СУБОТА

Напередодні Свят Зелених
Дівчата й молоді жінки
В суботу рано задля клечань
Ішли по трави і квітки.

Чекали їх ліси, левади,
Де квітнуть полини й чебрець,
Любистку пахощі-принади,
Духмяне зілля романець…

Татарщина – то для долівки,
А липа й клен – за рушники.
Клечання двору і домівки –
Донині звичай є такий.

(© Любов Сердунич, зі збірки «ДУША НЕ ТЕРПИТЬ ПОРОЖНЕЧІ». – Хмельницький, 2005. – с. 22).