Жінка-УКРАЇНКА

Рецензія на казку В.І.Марущак «Джмелик-мандрівник», кращу Миколаївську книжку 2013 року у номінації "Краще видання для дітей та юнацтва"

« У вас таке сумне життя.  Ходімте зі мною, 
і ви побачите, який цікавий світ.
Навколо нас ростуть дивовижні справжні квіти….»

Хочу сказати декілька слів про нову книгу автора дитячих казок Віри Іванівни Марущак «Джмелик - мандрівник» (  видавець Шамрай П.М.). Окремо у створені книги хочеться виділити вклад Миколаївського дитячого гуртка «Мальви». Діти яскраво переписали історію своїми пензлями та збагатили й довершили зміст, зробили казку більш цікавою для маленьких читачів. Дякую вам, дівчата, за  ваші малюночки!

В цілому враження від книги приємні. Ззовні книга яскрава, оригінально оздоблена. Щодо змісту казки – окреме слово.

Історія переносить нас на подвір’я у родину Джмеля, яка складається з Джмеля - батька, Джмеля – матері та п’яти дітлахів. Автор знайомить нас з сімейний устроєм та традиціями, зокрема розповідає про те, що ввечері уся родина збирається на квіточці, аби поділитися враженнями дня. Батько - джмелик – фантастичний оповідач, вміло розважає дітлахів своїми оповідями про віддалені подвір’я, вулиці, словом про все, що бачив і про що чув. Ця частина розповіді створює відчуття мрійливості, душевного спокою та комфорту, яку читач розділяє з героями. 

Одного прекрасного дня Джміль відлітає до будиночку, який так кортіло роздивитися. Джмеля цікавили діти, які щодня сиділи біля дивовижних мерехтливих екранів. Джміль не помітив як потрапив до приміщення, але це дає змогу ближче ознайомитися з омріяним віртуальним світом комп’ютерів. Комаху охоплюють емоції від побаченої прекрасної квітки на екрані, проте невдовзі його спіткало розчарування – адже квітку не можливо було відчути. Тоді засмучений Джміль прагне повернутися назад на подвір’я, усвідомлюючи чарівність справжнього світу. Його рятує маленька дівчинка, а разом з тим, вдихає аромат літа і забуває про віртуальні забавки.

На перший погляд книжка має звичний для казки зміст: пряму сюжетну лінію та щасливу кінцівку. Головний герой – Джмелик – мандрівник, вирушає у путь й прагне ознайомитися з віртуальним світом  на моніторах наших з вами комп’ютерів. Над цим, здавалося б, будуються основна думка і мораль.Проте , гадаю, що  жанр цього твору не казка – а байка. Кожен образ – символ, покликаний навчати не лише юних дітлахів, але й дорослих людей. Вміло використано алегорію : джмелі – люди – трудівники, які звикли до фізичної праці. Тож їм немає часу жити у два життя : реальному та віртуальному.  Частіше доводиться бувати на вулиці, працювати на землі , а разом з тим спостерігати за явищами та чарами природи.

Дорослий читач помітить дві сюжетні лінії, які вдало поєднано одним героєм – Джмелем - батьком. Перша історія про дружню родину як уособлення найвищих людських цінностей та про те, як сім’я піклується один про одного і шукає загубленого батька. Інша історія покликана задуматися над тим,  чи відповідає «моніторний» світ дійсному. Чи так само можна відчути аромати тих піксельних квіток?

Проте найкраще відповість на всі питання сам автор. Віра Іванівна Марущак прагнула наголосити на цінності сімейних традицій та взаємовідносин, створити атмосферу затишку у родинному колі Джмеликів і подарувати клаптик щастя кожному читачеві. А все почалося з раптового візиту джмеля до кімнати. Кімната, здавалася такою незвичною коли серед машинного обладнання на її  тлі з’являється щось живе й привітне. Повітря одразу наповнилася подихом нектарів, мальв, чорнобривців та гучним дзижчанням маленької комахи. Думки одразу полетіли далі. А хто ж він? Звідки? Де його родина? Певне вже скоро вечорітиме, а може, він як маленька дитина, загубиться і не знайде своєї домівки…?

І завершать мою думку слова Дарія « Добра та казка, що містить дорослі думки». У дитячому світі криється більше тепла та любові, уваги до оточення, тож нехай цей твір буде покликаний виховувати уявлення про цінності у дитини та згадати свої дитячі дійсні  мрії у батьків.

Ілона Белуш,
випускниця Першої української гімназії ім. М.Аркаса