Жінка-УКРАЇНКА

Заспіваю - і заплачу,
І зрадію, й засміюсь.
Так печаль свою неначе
Виллю рідному комусь.

Ніби радість довгождану
Поміж друзів розділю,
З дна криничного дістану
Воду - й душу закроплю.

Розів'юся сизим хмелем,
Злину чайкою в зірки,
Де під небом пісня стелить
Вишивані рушники.

І допоки пісня лине
І серця в полон бере -
Не загине Україна!
Україна не помре!

Тетяна Іванчук