Жінка-УКРАЇНКА

Зона відчуження. Яблуня

Рукате, порепане дерево,
Яке народилось не в Зоні,
Жило без законів відчуження,
Укупі росло з хлопчаками,
Рипіло у танці під стерео,
Торкало гладке підвіконня,
Як вечір кінчався натруджений –
Дівчат обсипало квітками…

Позиркує сторожко яблуня,
Вона – ще нівроку бабуся:
Модельного, бачите, зросту,
Лиш сиві від часу гілки…
Сумує: господарів забрано,
Хоча й обіцяли вернуться,
Казали: ще крикнемо тости,
І вип’єм сто грам залюбки!..

Вдяглась берегиня по-літньому:
Намисто із яблук – на груди,
З чорнобильських та молодильних…
До Спаса лишилось три дні…
І тиша в будинку столітньому,
Й ганчір’я покинуті груди,
І фото у рамці весільне,
І сплять килимки повстяні…

Лариса Омельченко, 9.08.2013

Зона відчуження. Яблуко

«В перші місяці після вибуху ми отримали наказ
відстрілювати покинутих собак, 
оскільки була загроза,що вони зіб’ються в зграї,
і з часом почнуть паруватися з вовками».
(Зі спогадів міліціонерів – ліквідаторів аварії на ЧАЕС).

Душі покинутих псів
Тихо живуть у дворах:
Біля своїх ланцюгів,
Хоч не при господарях.

Скільки вже весен і зим
Протяг колише прання!..
Смирні застрелені пси
Вірно пантрують щодня…

Яблуко впало із віт:
Дивом зайшлись малюки –
Ті, що аж двадцять сім літ
Штурхають мамі боки…

Лариса Омельченко, 10.08.2013.