Омельченко Лариса

Про волонтерські літературні проекти

У важкий час, коли точиться неоголошена російсько-українська війна, хочеться підтримати українських воїнів – бодай чимось. Довкола цієї ідеї згуртувалася «поетична сотня» – автори, які присвячують свої твори захисникам України. Особисто я взяла участь у чотирьох волонтерських літературних проектах: «Воїнам світла» (Мукачеве, 2014 р.), «Живи, Надіє!» (Мукачеве, 2015), «Осінь у камуфляжі» (Кременчук, 2014) і «Він, вона і війна» (Кременчук, 2016). Все це – колективні поетичні збірки, організаторами і співавторами яких є волонтери з різних куточків України. Книги видані коштом самих авторів та меценатів з народу, які побажали підтримати проекти.

Нова книга Лариси Омельченко вже пішла до читача

12362754_951435934905972_2243472022532472916_oОсінь принесла новину про вихід у світ нової книги Лариси Омельченко, під назвою "Парубоча колискова" (Дніпропетровськ, 2015). Це четверта збірка авторки, цього разу наповнена творами громадянського спрямування.

Ось як пише сама авторка - в анотації до книги: "Ця збірка - про захисників нашої Вітчизни, які боронять її честь і свободу: будь то захист України на східних рубужах, чи на Майданах 2013-2014 років, чи в зоні Чорнобиля... Є тут і гострі вірші - про оброну мови, рідного слова. В деяких текстах автор досліджує природу співвітчизників, що так і не відчули потреби берегти й любити Україну: вони готові впустити у свій дім сусідню державу-агресорку... Вірші про щире бажання кохати і бути щасливим - це теж невід'ємна частина "Парубочої колискової"!"

Старий», «Хитра Ріпка» і невгамовні артисти

Під час проведення Тижня Дитячої книги вчителі та учні Підгородненської СШ №3 запросили мене в гості - як автора, який пише для дітей. У своєму доробку  є збірка дитячих п’єс «Казковий квітничок» (2013), а ще ж є рукопис нових дитячих творів. Він має назву «Історії й уроки, почуті ненароком». Це - «казочки-навчалочки», які спонукають дитину бути уважною до довкілля, любити книжку, дбати про власну безпеку… З цим матеріалом мені довелося багато подорожувати: виступала перед дітьми Дніпропетровської, Полтавської, Черкаської областей. Сама одночасно граю кілька ролей, а допомагають у цьому звичайні м’які іграшки…

«Великий Луг над Дніпром» – в гостях у міста над Кільченню

Photo0736Районна дитяча бібліотека, що в місті Підгородному, дає своїм читачам чудову можливість спілкування з талановитими людьми. Завдяки бібліотекарям, читацька «тусівка» знайомиться з письменниками, слухає твори в авторському виконанні, може взяти автограф і сфотографуватися з цікавими співрозмовниками.

Літературна вітальня «Живе слово», що діє при бібліотеці, проводить і виїзні засідання. Цього разу таке засідання  відбулося в Підгородненській школі №1. Учні 6-7-х класів чекали на зустріч з дніпропетровською дитячою письменницею Еліною Заржицькою. Мала відбутися презентація її книги казок та легенд «Великий Луг над Дніпром»…

«Жадібні ведмежата» - книжечка для дітвори

/files/984201_856054544414306_6321933515114350568_n.jpgДнями в Івано-Франківській школі № 26 відбулася презентація "Жадібних ведмежат" Віталії Савченко

Захід називався "Урок в бібліотеці",  де другокласники знайомилися з творчістю авторки. 

- Дітки були неймовірно активними, співали, танцювали, читали мої дитячі віршики, - розповідає письменниця, - деякі дорослі також, ну і звісно була вистава-казка. До казочки "Жадібні ведмежата" сценарій написала моя дорога колега по перу, бібліотекар за фахом і просто чудова жінка Лариса Омельченко

Лариса Омельченко. Нові поезії

Обереги

На бойове чергування заступить пітьма.
Вкриє блок-пост, наче мати – замерзле дитя,
І колискову прошепче нечутно сама –
Про неспокійне і мирне домашнє життя.

Сниться Іванові білений зболений дім:
Четверо хлопчиків бавляться там у війну. 
Стовбур калини за весну і літо зміцнів,
Жінка помітила першу свою сивину…

Сниться Михайлові дотик, і доторк, і щем:
Перші бажання, що втілені сном у життя…
Ніч тарабанить довкола самотнім дощем:
Краплені карти таро про крихке майбуття…

2014. Діти війни

Землякам моїм: Юрію Кравченку (1964 – 2014)
Вадимові Філіповському (1975 – 2014)
Євгенові Корнієнку (1992 – 2014)

Я – трирічний онук
Пишновусого доброго діда.
Я люблю його плечі –
Це коли він гарцює, мов кінь…
Він сьогодні заснув
Перед цим загадковим «обідом»…
Дідусева малеча –
Я снував між людей, наче тінь…

Сів на лаві з одним –
В нього теж, як і в діда, є вуса.
В нього очі іскристі,
Й на ручки бере залюбки!
А дідусь від весни
Не провідав і не усміхнувся…
В нього форма плямиста,
Й якісь – під Донецьком – Піски…

Світлофорик – добрий друг

У районній дитячій бібліотеці відбувся бібліотечний урок «Друзі вийшли на дорогу», присвячений 100-річчю світлофора. А історія його створення така. 5 серпня 1914 року на одному з перехресть американського міста Клівленд з’явився перший прилад для регулювання дорожнього руху. У зв’язку з історією світлофора часто згадують американського винахідника Гаррета Моргана, який запатентував у 1922 році світлофор оригінальної конструкції. Цей винахідник був одним з багатьох, хто працював над ідеєю створення різноманітних світлофорів - помічників дорожнього руху.

Обереги

На бойове чергування заступить пітьма.
Вкриє блок-пост, наче мати – замерзле дитя,
І колискову прошепче нечутно сама –
Про неспокійне і мирне домашнє життя.

Сниться Іванові білений зболений дім:
Четверо хлопчиків бавляться там у війну. 
Стовбур калини за весну і літо зміцнів,
Жінка помітила першу свою сивину…

Сниться Михайлові дотик, і доторк, і щем:
Перші бажання, що втілені сном у життя…
Ніч тарабанить довкола самотнім дощем:
Краплені карти таро про крихке майбуття…

«Вишивата»

Вушко двоїться… Вушко голки. Вівдя напружила зір, зібрала до купи свої нерви, що отаборилися в тремтячих пальцях, та й зашилила-таки нитку в голку! Тепер сяде на призьбі, підставить під ранкове сонце уперту зморшку на переніссі, та й продовжить свою приємну роботу. Наперекір сусідам, родичам, листоноші, навіть самому губернатору Коломойському! Віднедавна вони всі перестали з нею вітатися… Ну, Коломойський – то таке, то ладно, він і раніше цього не робив – де вже йому бабу з вікна «Мерседеса» помітити, та вона йому жодного разу й не траплялася… А от всі інші! Оголосили бідолашній війну. Мовчать… У двір не ходять. Оберемками траву через тин не кидають.

Черкащина: подорож Шевченківськими місцями

У кожного – своя дорога до Шевченка. У прямому й переносному сенсі. Щодо «прямого»: щоб краще відчути дух його творчості, важливо помандрувати Кобзаревими життєвими стежками. Важливо побачити – те, що ще можливо побачити, торкнутися – до чого ще можна торкнутися… От про таку мандрівку Шевченківськими місцями я й хочу розповісти.

Портрет сепаратиста

Шевелюра кольору кострища –
Попелу, що тихо затухає…
Вітер у кленовім листі свище:
«Широка страна моя родная!..»

Пролетарій Коля – із мітлою,
І совок – ну, як же тут без нього?..
І гарує він без перебою:
Падолистом мощена дорога…

Крепдешин небес – у синю смужку,
У блакитний хмарковий горошок…
Чарка не лікує і не глушить:
Палена горілка, нехороша…

Об'єднати вміст