Жінка-УКРАЇНКА

У час, коли наш край в жорстокій боротьбі
Злий ворог рве, лишаючи глибокі рани,
Багато так сказати хочеться тобі,
Наш Брате, Батьку, Сину, Друже і Коханий.

Тобі безмежна дяка за незламний дух,
Що серед вибухів, війни страшного пекла
Тримаєшся ти стійко серед путлерських потуг
Спрямованих на те, щоб Україна вмерла.

Захоплююсь тобою й дякую тобі,
Що свій патріотизм доводиш, взявши зброю
Й на захист ставши без пустопорожніх слів,
Багато ж тих, хто тільки на словах герої.

Бо чуємо, як голосно гримлять слова
Тих патріотів, що сховались за мандати,
Лиш в кабінетах вони вміють воювать –
Парламентські щури й нахабні бюрократи.

Та знай, солдате, що дорожчий ти за тих,
Що пустословлять, разом, мабуть усіх взятих.
З трибун так пнуться, та народ не обвести:
Бо знає, хто насправді став їх захищати.

Опустиш очі, коли каже тобі хтось:
«За героїзм достойний ти подяки!»
Ти кажеш: «Я лише громадянин, а не герой,
І мій обов"язок – країну захищати».

Та ти герой для нас, хоч скромно так мовчиш,
Бо твоя хата, як у багатьох, не скраю.
Її залишив ти й за нас усіх терпиш,
Не бàйдуже тобі майбутнє свого краю.

Герой для нас ти, бо на інших не дививсь,
Хто так живе, немов не сталося нічого
І, наче страус, голову в пісок зарив,
Ти ж робиш все, на що лиш тільки маєш змогу.

Герой ти, бо на себе прийняв весь удар,
Своє життя й безпеку ти приносиш в жертву,
За нас усіх пішов у той пекельний жар
І на собі відчув жахливий подих смерті.

Так, знаю я, нелегко зараз там тобі –
Життя в вогнях війни далеке від комфорту,
Та вірю, вийдеш переможцем в боротьбі,
Закриєш дихання сепàрівському чорту.

Я вірю, вернешся додому ти живим –
Бог береже тебе опікою із неба.
З молитвою про тебе починаю день новий,
І день закінчую молитвою про тебе.

Я вірю, що настане світла, тиха мить,
І стихнуть вибухи, замовкнуть хижі «гради»,
І підеш ти, обнявши рідних та близьких
В життя нове, що попливе спокійним ладом.
 

24 липня 2014 р.
© Оксана Максимів