Жінка-УКРАЇНКА

Вечоріє. На небі – зорини,
Понад містом лягає туман.
Я стала мовчазна, змінилась,
Не чекаю тепла від життя.

Україна і я стомились,
На Донбасі - жорстока війна.
Звідкись взялись москаль і кадири,
Хочуть виграти в Бога життя.

Ворог нищить дорогу до раю,
Красу скронь розпинає біль.
Смерть у вікна батьків зазирає,
Що чекають живими синів.

Генерали звітують світу,
Число жертв і число перемог.
Та хіба жах війни полічити,
І печаль у душі від тривог?

Усім долю Господь відміряв:
Смерть героя і час кохання.
Хто борониться – вічний, я вірю,
Українці вищі страждання.

Галина Фесюк
27 .07.2014