Жінка-УКРАЇНКА

Повертайся, солдате, живим!
З найгостріших боїв повертайся.
Непогасним вогнем пломінким
У родинному колі лишайся.

Повертайся у рідний свій дім
Не плачем – розпроміненим сонцем.
Хай відлунює кроком твердим
Це повернення в отчій сторонці.

Доторкнися до маків і мальв,
А не стань ними в сумі й мовчанні.
Хай дороги не пройдена даль
Не поникне надривом прощання.

Невідомо, що далі нас жде…
Шепочу крізь оголені нерви:
Не спинися, життя молоде,
Перемоги посіявши зерна.

Повертайся, бійцю, не у снах,
Не у спогадах, не у світлинах –
Перейшовши пронизливий жах,
Наяву ти приходь до родини.

Не забудьмо усіх, хто поліг,
І словами, такими палкими
Промовляймо:
На отчий поріг
Повертайтесь, герої, живими!

4 жовтня 2014 р.
Юрій Тітов