Жінка-УКРАЇНКА

Свята на честь Пречистої Діви Марії, так звані Богородичні, пришли до нас із Греції і набули українського забарвлення. Вони входять до літургійного року, тобто дванадцяти основних празників Господніх, що відзначаються Християнською церквою.

Покрова,  Покрівонька... Свято ре­лігійне й побутове, родинне, жіноче, ко­зацьке, історичне. В Україні воно шанується з прадав­ніх часів: Християнська традиція пе­реплелася з народною і перетворила­ся в улюблене свято, а культ Богородиці поступово знайшов вдячний грунт у  звичаєвій обрядовості.

Чому саме 14 жовтня нов. ст. (1 жовтня ст. ст.) відзначається Покрова – одне з найвеличніших православних свят? З історичних джерел відомо, що подія, до якої вона приурочене, відбулася 910 року в Констан­тинополі. На той час йшла війна гре­ків з сарацинами і місту загрожувала небезпека, становище його захисни­ків було безнадійним. Та сталося ди­во. Під час всенощної служби в одно­му з храмів – Влахернському, де збе­рігалася риза і пояс Богоматері, св. Андрій Юродивий та його учень Епіфаній побачили, як в повітрі з’яви­лася Пресвята Діва в оточенні Проро­ків, Апостолів і Ангелів. Вся осяяна со­нячним світлом, вона молилася за християн, покриваючи їх чесним сво­їм омофором (так називається довга широка тканина з хрестом, яку носять священики під час богослужінь). Нев­довзі ворогів перемогли, а че­рез 250 років Православна Церква цього дня встановила свято Покрови Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії.

Вперше в Київській Русі культ Богородиці увічнено при будівництві святої Софії та церкви Благовіщення на Золотих Воротах. Це найдавніше зображення небесної Заступниці, що дійшло до нашого часу (ХІ ст.).

Існує безліч легенд про Покрову, про її чародійну силу, про випадки, пов’язані з появою Божої Матері, коли треба було захистити віруючих від ворога, про сльози, що виступили на її обличчі. Відомий дивним чином порятунок Почаївської Лаври в липні 1675 року, коли над храмом з’явилася Богородиця, заслонивши омофором святі будівлі і врятувавши їх від зруйнування під час турецької облоги. Ця подія увічнена у відомому псальмі в обр. М. Леонтовича «Ой зійшла зоря вечоровая, над Почаєвом стала». Переповідають, коли на козаків у бою чекала поразка, то по Святому ликові на іконі текли сльози. Так плакала Мати Божа і перед Полтавською битвою. Запорожці на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком, що приєдналися до повстання Івана Мазепи, взяли з собою Її образ до Полтави. І розділив він гірку долю переможених козаків, які змушені були покинути Україну.

Історик Дмитро Яворницький у своїх працях писав, що на честь Покро­ви козаки побудували сорок чотири храми. У січовій церкві на Хортиці на іконі Пречистої  написано: «Із­бавлю і покрию люди моя…». За ко­зацьких часів Покрова була націо­нальним святом, оскільки запорожці, а отже й всі українці, вважали Прес­вяту Богородицю Діву своєю покро­вителькою. Ікони з образом Божої Ма­тері козаки брали з собою в походи.  На вшанування своєї Заступниці, цього дня на Січі було встановлено величне храмове свя­то і збиралася Велика Козацька Рада, яка від­бувалася лише тричі на рік: на Новий Рік (Василя), на другий день Великодня і на Покрову. У багатьох переказах згадується, що після зруйнування московським військом Запорозької Січі козаки, відпли­ваючи за Дунай, взяли з собою і об­раз Пресвятої Покрови, яка завжди бу­ла їхньою заступницею. А у бойовій козацькій пісні є такі слова: «Нам поможе святий Юрій і Пречиста Діва».

В осінньому календарі українців цей день займає особливе місце. З ним пов’язано чимало звичаїв, повір’їв, ле­генд, замовлянь, переказів. За уявлен­нями наших предків, 1 жовтня (стар. ст.) святкувався День Ма­тінки Землі, що мав назву «Пок­рова». Це поча­ток зимового сну природи, коли зем­ля «відпочиває» від виснажливої вес­няної й літньої роботи, вона вкриваєть­ся листям, потім – снігом, вода – льо­дом, а дівчата – шлюбним вінцем.

Осінь весільна хоч і починалася наприкінці вересня, але на Покрову, як правило, укладалося найбільше шлю­бів.  В давнину парубок мав право дівчи­ні, яка йому подобалася, накинути на плечі хустку, щоб узяти її за жінку, і та вже не могла відмовити. Покривало або фата (вельон) вважається не тільки важливою весільною оздобою, а й символом й ознакою заміжньої жінки (в Україні – це намітка або очіпок). Тому дівчата зверталися до своєї покровительки з такими проханями - молитвами: «Покровонько, Покровонько! Покрий мені головоньку, щоб жінкою була, щоб я весело жила з чоловіком молоденьким, з дитяточком веселеньким» (Київщина); «Свята Покрово, почорніть мені брови, а личенько біле єсть, якби ще був мені тесть» (Поділля); «Святая Покрівонько, покрий землю листочком, мою голівоньку цвіточком - платочком» (Сумщина). На Буковині була така гра - ворожба на рушнику. Дівчата чіпляли його на дерево й співали: «Покрово - Покровонько, покрий мені головочку, заквітчай її у барвінчик, аби борзо мала вінчик». При останньому слові швидко бігли до рушника – яка перша його схопить і покриє голову, та й невдовзі вийде заміж».

 До початку жовтня має бути зібраний урожай, завершена уся робота в полі – після Покрови нічого копати й сіяти не можна, «бо не буде наступного року врожаю». Недарма кажуть: «Не сій піс­ля Покрови, бо на полі буде голо», або «Хто посіє по Покрові, той не матиме й корові». Щоб узимку не мерзнути, господиня до цього дня повинна обмазати хату зсе­редини і ззовні, а чоловік – утеплити її соломою й листом.

 Саме від 1 жовтня (стар. ст.) наші предки починали новий відлік строку для найманої праці. Закінчувався офіційний термін для наймання робітників («строкачів») і оголошувався новий (зимовий), який  тривав до весняного Миколи (22 травня н. ст.). Під цю пору завершували останню у році мандрівку чумаки. Є навіть приказка: «Прийшла Покрова – сиди, чумаче дома». У Карпатах цього дня після літування на полонинах отари вже поверталися додому.

Покрова – остаточне завершення молодіжних гу­лянь на «вулиці» і початок вечорниць, коли дівчата й хлопці традиційно прово­дили дозвілля в хаті вдовиці, солдатки або бездітного подружжя. Виконуючи домашню роботу, молоді люди водночас придивлялись один до одного, щоб пі­дібрати собі пару.

Українська Повстанська Армія (УПА), що була створена під час Другої Світової вій­ни як військова сила проти загарбників, теж обрала собі свято Покрови за День Зброї, віддавшись під опіку святої Ма­тері Богородиці. На честь свята і чергової річниці УПА в Україні проводяться урочистості, віча, марші Слави, вечори повстанської пісні, тематичні концерти; вшановуються ветерани. В школах організовують козацьку Раду і лінійку, на якій приймають до козацького коша молодших учнів. Вони дають клятву вірності Богові, Нації, Україні. Відбуваються змагання на силу і вправність, козацькі ігри і забави. Звучать історичні та патріотичні пісні, виступають кобзарі. Таким чином, Покрова відзначаєть­ся у нас не тільки як релігійне, а й як національне свято. Віриться, що нас­тане час і воно  обов’язково стане загальнодер­жавним.

                                                                                 Ольга Рутковська,
член Національної спілки журналістів України