Жінка-УКРАЇНКА

— Все-таки дивно влаштований світ, — вкотре переконався п’ятилітній Олексійко. — Ось школярі, відгулявши випускний, б’ють байдики, дивляться телевізор, тобто їдять життя повною ложкою, а ми, як і раніше, ходимо в наш чернігівський дитсадок «Золота жабка»…

— Зате такого балу, як у нас, у жодній школі не було! — згадувала Катруська. — І на мітлі політали, і в кориті станцювали, і з комп’ютерними вірусами потоваришували, і в п’явок та павуків у гостях побули, й навіть застуду та нежить на безлюдну планету запустили…

— Так, Ірина Іванівна — молоток! — погодився Дмитрик. — Хоч вона і доросла тьотя, а мислить по-нашому, по-сучасному. До такого сценарію будь-яким мозком не додумаєшся.

— Це — точно, подібна чудасія у звичайній, земній голові народитися просто не зможе. Я впевнена, наша Ірина Іванівна — інопланетянка, — авторитетно заявила Ганка, припасовуючи до кіски четвертий бантик.

— Прибульці дійсно можуть перетворюватися на людей, — запевнив Володя. — Вони ходять на роботу, дивляться телевізор, їздять на машині, хрумають чіпси, заводять собі папужок та діточок… Я думаю, в нашому садочку повно інопланетних дітлахів!

— Прибульці схожі на бісенят, — не погодилася Нюта. — Вони — зелені, на голові в них — антени, а на лобі миготить, наче в міліції…

— Вони літають на великих тарілках і вміють пити горілку, їсти сало та показувати всілякі фокуси, — додав Дмитрик, перевертаючись догори дригом і намагаючись у такий спосіб зробити кілька кроків. — Усі дівчатка на Землі закохані в інопланетян. Ось тому в мене стільки шанувальниць!

— Коли я виросту, обов’язково полечу на Марс, — пообіцяв Олексійко. — Дуже мені кортить подивитися на їхніх людей, машинки та собачок. А ще я хочу спіймати марсіанського таргана…

— А я знаю, що різні прибульці підглядають за нами, мов шпигуни, — застерегла Катруська. — А їхній ватажок схожий на дідуся Штірліца!

Сергій Дзюба, Ірина Кулаковська