Жінка-УКРАЇНКА

День гідності і свободи та День пам’яті жертв голодомору в територіальному центрі ветеранів міста Дніпропетровська

Тепер щорічно, у річницю Євромайдану, 21 листопада, в Україні буде святкуватися День гідності та свободи, а 22 січня – День соборності України. Відповідні укази підписав Президент України Петро Порошенко.

День пам'яті жертв голодоморів — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада. В цьому році – на 22 листопада.

Саме ці дати відзначали 24 листопада 2014 ветерани територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради.

Захід розпочався зверненням до ветеранів зам. директора терцентру О. М. Дяченко: «Голодом вбивали нашу свободу. Не підкорені у 33-му – непереможні сьогодні!» Присутні вшанували пам’ять жертв голодомору і політичних репресій 30-х років 20 століття хвилиною мовчання.

Олександр Попов розповів про жахи голодомору на Дніпропетровщині і зачитав вірш невідомого автора:

Колискова

Ой засни, моя дитино,
Як заснула вся родина.
Спи від маку і прости
Та вже їсти не проси.
Голод більше не дістане –
Скоро сон міцний настане.
Думки в голові, як цвяхи
І снують, мов ті мурахи.
Пригорну тебе синочку,
Поховаю у садочку.
Ой! За що ж це мені люди?! –
Син перед очима всюди.
Він не виросте ніколи,
Не ходитиме до школи
Не народяться онуки,
Не зігріють бабі руки.
Ось і все... сина немає.
Тепер він мене чекає
Вже іду до тебе сину
Зачекай іще хвили….

І полилися вірші, пісні про свободу, волю, гідність і любов до прекрасної землі, нашої незалежної землі – Рутенії-України. Рутенія – назва України в історичних джерелах, написаних латиною XIII–XIX століттях.  

Пролунали відомі українські пісні «Чом ти не прийшов» (вик. – Раїса Карпова і Катерина Мавдюк), «Ой, чий то кінь стоїть» (вик. – Антоніна Коваленко, Катерина Мавдюк і Алевтина Устінова), «Карі очі, чорні брови» (вик. – Віра Бондар), «Моя стежина» (вик. – Антоніна Коваленко), «Чорнобривці» (вик. – Олександр Янковський), «Моя Україно» (вик. – Раїса Карпова), «Колгоспний вальс» (вик. – Ольга Денисенко).

Вірші «Україно, ти єдина» П.Глазового,  «Чистий можеш буть собою» Г.Сковороди, гумор про волю і свободу прочитали відповідно  Антоніна Коваленко, Ольга Новікова і Наталія Деркач.

На завершення заходу ансамбль «Горобинка» заспівав пісні придніпровських авторів: «Розквітай, Україно!» Оксани Резанової  і «На Вкраїну милую полину» Олени Швець-Васіної (обидві – на вірші незабутнього Миколи Потійка).  А потім зал заполонили звуки невмирущої пісні Василя Михайлюка на слова Миколи Юрійчука «Черемшина», яку підхопили всі присутні. І полетіли кванти-строфи цих пісень за стіни територіального центру ветеранів, понад дорогами міста Дніпропетровська, попід вільним і мирним небом Січеславщини…

Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків!

Будемо з трепетом зберігати цей безцінний скарб і нехай береже нас усіх Господь!

Олена Швець-Васіна, 
член Конгресу літераторів України,
культорганізатор територіального центру
соціального обслуговування  (надання соціальних послуг)
Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради