Жінка-УКРАЇНКА

Цикл віршів «Рядки, що занесені вітром з Майдану» написаний кров'ю мого серця.
Це - своєрідний щоденник Майдану у моїх відчуттях, коли я ночами молилася за мій нарід та землю,
читаючи Псалми. 

Раїса Гусленко, 76 років, м. Київ
                                             

Бога нічого гнівить, треба правду говорить!

***

Осінь минає. Сонечка усміх
Майже останній. Темряви успіх
Надто брутальний падає краплями
Глибоко в душу. Кіптяви плямами
Зір застеляє. Безлад та морок.
Чи ж знадобиться років ще сорок
Бути сліпими? Дай же нам сили! 
Дай же нам мудрість! Щоб не водили,
Не привели до пекельної ями
Вражії діти. Веди ж нас! Будь з нами,
Боже Єдиний! Боже Правдивий!
Знищи орди нечестивеє плем’я!
Спаси нашу мову, наш нарід та Землю!
                                       грудень 2013, м. Київ

11 грудня

                                      Служителям Михайлівського Золотоверхого, всім, 
                                      хто виборює право на гідність та О.О. Кужіль 

Мені в ту ніч зовсім не спалось …
Зло тисло, тиснуло, вгризалось
У нарід. Мій народе!
Піднявсь ти вибороть свободу.
За кров невинно побієнних
Дітей, безвинно полонених
Та запроторених в застінки.
Господь народові підтримку
Благословив церковним дзвоном.
«Борімося! І ми поборем!» -
Лилось в тім дзвоні на світанні
В серця народу на Майдані.
Уперше від ординської навали
У ніч в соборі дзвони пролунали.
А на Майдан, мов до тії затоки,
Людей збиралися стрімкі потоки. 
                             11 грудня 2013, Київ

***

«За бидло маєте? О, ні!»
Принижень та зневіри злука
Підняла дух народу до борні,
Щоб вибороть свободу в муках.
Ви — злодії, народу кровопивці -
Зажерливі, спесиві, підлі, ниці;
Омана несусвітньої брехні,
Насилля, вбивства, рейдерство відверте …
У цих лабетах Захід, Південь, Схід …
«Ні!» - скажем ескадронам смерті.
У Вас палаци, розкіш та паради, 
Пройдисвіти, апологети зради,
Тремтіть, конайте! Ви — в агонії!
Бог знищить вас! Майдан — нескорений!
Святий народу гнів міцний гартує дух.
Народу той запал щоб шаленів, не тух!
Здійсни, Майдане, надважливу акцію - 
Най буде клич, як грім, най пролуна наказ:
«Єднаймось в партію народних мас!
Та в Раді стрімко проведем ротацію!»
Західняки і східняки — добродії, 
Наш ворог — олігархи-злодії.
Супроти зла єднаємо зусилля.
Допоможи в борні нам, Божа сило! -
Щоб в Раді утвердивсь не тлін, не дух руїни,
А праці творчий дух розвою України!»
                                     19 січня 2014, на Водохрещу, Київ

***

В рядках, що занесені вітром з Майдану,
Про вічне та тлінне роздумувать стану.
Щоб успіхом в житті хотів пишатись кожен,
Потрібно жити всім по Заповідях Божих.
Чом доленосний путь сановної особи
Порядність, мудрість, честь не завжди супроводять,
А серце не віщує, не хоче бить в набати,
Штовхає нарід в прірву, не здатне співчувати?
Коли ж душа в пітьмі, їй велич не досяжна: 
Чатує лиш на помсту особа та поважна.
Чом суєта суєт та розкіш церемонії
Понад усе! Діла ж — позбавлені гармонії?
Так розбрат — порочний струмок честолюбства -
Докупи так стрімко зібрав вади людства,
Акценти розставив: вершина всіх звершень
Це — бій! Герой — хто завжди буде першим.
Чом розум залишивсь без тяги до звершень
Та милість сприймає, як ніби нележну.
Діяльність — суть життя, слова — його прикраси.
Не від чеснот Майдан. Чом кров’ю його гасять?
Чому так безплідно словесно розкуті
Політики в Раді не дійдуть до суті?
Безплідні дебати — причина руїни, -
Що правлять за ширму в грабунку країни.
Дочутись народу — святая наука,
Бо велич духовна не сіє розпуку.
Зневіра. Злидні та верховних підлість.
Життя минає. За Порогом — Вічність.
В багатих — палаци, бали та паради …
То ж як на Межі звітуватимеш, Радо?
Коли ж дійдеш до Істини Моменту,
Про що молитись будеш, Президенте?
                                            20.02.2014, Київ

***

Пані у чорному … Пані у траурі …
Сутність зміїна — від чорної аури.
Стильна у чорному жінка заміжня.
Наразі питання: «Бо як воно вийшло:
Злодію — шия, чи кату — опора,
Молода жінко, що на підборах?»
Катюга вже втік. Бог нам помагає!
Жало гадюче вже сили не має.
Бог плани закреслив їм всі вперехрест.
Сягає над пані небес чорний хрест.
Утоплене в крові кохання останнє?..
Тут «Сотня» дивилася в небо — в'останнє...
                                    9 травня 2014, Київ 
  

Алея «Героїв Небесної Сотні»

Божественна сила тут Дух розбудила,
Провісником віщим Свободу ствердила,
Могутність та єдність країни явила
Та кров’ю Героїв її окропила.
Тут скарб заповідний, Вселенськеє Око.
Схиляймось тут, люди, в поклоні глибокім.
                      20.04.2014, м. Київ. 

***

Тут сотня душ, небесних Ликів …
Тут сотня фото … Сто облич
На стовбурах дерев великих
Уздовж дерев, впродовж узбіч.
Земля, що кров’ю їх полита;
Дорога, шинами покрита.
Тут видко все. Тут тихо-тихо.
Герої тут боролись з лихом. 
Тут всі мовчать. Тут тихо плачуть:
Серця роняють краплі крові - 
Як Дар народної любові.
Краплі лягли поміж дерев
Бутонами гвоздик червоних.
Уміло дротики метав тут ворог,
Щоб стриманий не втримавсь від жаги
Іти у бій. Брати, мов тії вороги, 
Супроти один одного — стіною:
В одних - високий Дух сягав висот
Й шалений потяг до чеснот;
Навпроти — наприціл навели зброю.
В кровавому бою народ боровся з лихом …
Сто Особистостей з небесним Ликом.
Їх Душі линуть у світи, 
До Бога линуть, щоб знайти
Планиду рідної землі
Та щастя принести з любов’ю 
На Землю їх, политу кров’ю.
Тут сотня Душ. Тут сто героїв …
Мандрують Душі їх світами.
Ті Душі тягнуться до Бога
Віттям дерев — міцних, розлогих,
Бруньками, листям та суцвіттям
Заглянуть у оселю мами
Від горя чорної. Коріння
Примножить сили для розвою
Бруньок у тих дерев весною,
Щоби плекать в людей прозріння
Та надихати знов до бою.
Покриють вулицю камінням …
Най не забудуть покоління
Жагу Героїв до чеснот;
В царині Духу горизонт
Хай шириться в жорсткій борні
За щастя. Злидням скажем: «Ні!»
Діяння Господа — безмежні.
Героям — віддамо належне.
                  На Великдень, 20 квітня 2014, Київ

***

Зло спину не знає, не відає міри,
Брехливе, облудне  - ламає зло віру;
Несите: народ свій до нитки грабує,
За бидло вважає, народу не чує.
В глибинному гніві напруга народу
Звела на Майдан всіх у бій за Свободу.
Спалах шалений гніву та моці
Примусили нарід за Гідність боротись.
Не відало міри, зло спину не знало.
Кривава нагода для сил злих настала.

В народі жив-палав незламний дух,
Віками жив-палав. Ще не потух!
Коли в листопаді верховних забави
Посіяли бурю, Майдан згуртували,
Студентів обурених гнів вирував.
Вчинити розправу нічну наказав
Пан Хтось. Кийками злії сили
Студентам голови трощили,
Кістки ламали, щоби всі боялись,
Ніколи на борню не підіймались.
В бійні жорсткій, кривавій вкрай
Вночі лунало: «Києве вставай!»
Народ піднявсь, і на борню без спину
Збирався на Майдан зо всеї України.
«За що їх побили? То ж всі наші діти!
Не даймо злочинцям дітей наших бити!»
Терпець увірвавсь! Увірвавсь у народу:
Громада піднялась у бій за Свободу.
Країна вся вгрузла в коррупцію, підлість.
Здійнявся весь нарід боротись за Гідність.

***

За «Круглим столом» Президенти зустрілись.
Спинити супротив народу хотілось.
Кривавую бійню наразі згадали.
«Хто винен? Як діяти?» - всі міркували.
Аж раптом - ніяковість, виклик. Вмить - шок:
Лунає блюзнірськи злодюги смішок.
Чому так розпусно? Чому небувало
З трагічних подій «цар» сміявся зухвало?

***

Мов пуголовків тьменна тьма - 
Шоломів захисних стіна; 
Готовність бойова - щомить - 
У вишколі спецназу, що стоїть. 
Зухвалі та підступні, ниці -
На площі головній столиці.
Озброєні. Чекають «фас» - наказу.
Огидні всі та збуджують відразу.

***

Раптом «Беркут» відступив, 
Частку вулиці звільнив.
Поблизу знаного палацу -
Порожнє місце, мов на плацу.
Прожогом - на ту п’ядь землі
Серця гарячі, молоді.
Палка, без досвіду, жага
Серцям тим завжди помага
Іти у бій. То ж тую силу,
Що безмір подвигів явила,
Наразі кулями косили.
Майдан здригнувсь. Біжать на поміч.
Луна: «Це - пастка! Стоять о-пліч!»
Людей, що бігли, злії сили
Руками снайперів косили.
Постріл - в серце! Постріл - в око,
В артерію сонну! Виродки жорстокі!!!
Мить - і вбиті люди безборонні.
Зло порушило підступно Божії Закони.
Кров жертовна - за Свободу - 
Кращих з кращих з лав народу.
Кров людськая та сліз - море.
Кров невинних. Рідним - горе!

***

Убиті - безмовні. Бог все теє бачить:
Вдова як горює, як матінка плаче;
За невинно убієнних винних Бог спитає,
По заслугах Божим гнівом потвор покарає
Лиходіїв, що злочинні накази давали,
Оті руки кровавії, що вправно вбивали.
Сиріт сльози та вдовині не впадуть на землю -
На голови впадуть горем ворожому плем’ю.
Всеосяжні нарікання будуть Ним почуті:
І хитрому й багатому суда не минути.

***

Мандрують небесні їх душі світами,
Пориву жертовного сяють зірками.
То Духу могутнього кожна - провісник;
Високого серця - палкий буревісник:
Набатом, що било в лиху ту годину - 
В двобій - захищати від зла Україну
Та утвердить в живих святі поняття честі.
Мов звоями, мов дим пливуть в імлі небесній
Глибокий сум, журба їх матерів, батьків,
Гіркота горя й сліз дітей, сестер та вдів.

***

Герої - без досвіду, ... Не обережні.
Підступність ворожу провидіть належно
Не в змозі. Не бігли у гавань надійну.
Обрали шалено стезю ту єдину,
Вела що героїв назустріч їх смерті;
Стезю, що дорогою стала в безсмерття.

***

Героям - безсмерття, народная слава,
А влада хай ділить безчестя й неславу.
Геройская слава - навіки, без спину.
Народ пам’ятатиме тую годину
Та подвиг героїв, серця їх пророчі, 
Що влучили вістрям горя у серця дівочі,
Материнськії, сирітські, 
Батьківські, вдовині ...
Нехай слава їх покриє
Довіку і нині!
                      30 листопада - 11 грудня 2014, м. Київ.

Раїса Гусленко