Жінка-УКРАЇНКА

Цикл віршів «Рядки, що занесені вітром з Майдану» написаний кров'ю мого серця.
Це - своєрідний щоденник Майдану у моїх відчуттях, коли я ночами молилася за мій нарід та землю,
читаючи Псалми. 

Раїса Гусленко, 76 років, м. Київ
                                             

Бога нічого гнівить, треба правду говорить!

***

Осінь минає. Сонечка усміх
Майже останній. Темряви успіх
Надто брутальний падає краплями
Глибоко в душу. Кіптяви плямами
Зір застеляє. Безлад та морок.
Чи ж знадобиться років ще сорок
Бути сліпими? Дай же нам сили! 
Дай же нам мудрість! Щоб не водили,
Не привели до пекельної ями
Вражії діти. Веди ж нас! Будь з нами,
Боже Єдиний! Боже Правдивий!
Знищи орди нечестивеє плем’я!
Спаси нашу мову, наш нарід та Землю!
                                       грудень 2013, м. Київ