Жінка-УКРАЇНКА

Безмежний Всесвіт

Пам’яті Юрія Завгороднього

Десятиповерхова коробка
кидає тінь на Твою могилу
всякне волога
пам’яті
а Твої вірші
все ще струменітимуть
польськими значеннями

не змирюсь із
безконечністю ночі
доки сам не впаду
їй на дно

в імлистій блакиті
небесної гармонії
зустрінемось
ніби й не розставалися

Поляниця, 17.11.2013 р.

З польської переклав Володимир Гарматюк

Жар сутінок

Кричуща самотність
біль фіолетового світла

ким ти міг би бути
але не став

розуміння змісту апетиту
позбавило тебе голоду

рій піску
на чужих тілу
біліючих заглибинах

перед тобою море
плюскіт води
у висохлій криниці

ще жеврієш
щоби цнотою скромності
заплести душу
на дні ночі

З польської переклав Олександр Гордон

Майбуття

тим що живуть

Здружуюся з тишею
і безрухом
вгамовую свідомість
примочками з рідної землі

швидко перерослий корінням
вшанований скелею
з насиченою змістом структурою
буду чекати тіні
живих постатей
не обов’язково людських

коли світло пам’яті згасне
одухотворений запитаю
що з обіцянкою вічності

чи хтось мені відповість –
на струнах верхівок
вітер
буде вигравати жалісну мелодію
а вичавлені дерева
зцілювати порох
в бурштиновий амулет

З польської переклав Олександр Гордон

Проникання

Бракує мені зо дві хвилини
на власність
відстані у задумі
над пригасаючим палом

очі приплющую

чую миттєвий шепіт із завтра
місяць поступається місцем
м’якому світлові Ранку

лагідним пульсом
входить до його свіжости
аби надати сенсу близькости

до пня втоптую
власний окрайчик неба

З польської переклав Юрій Завгородній

* * *

Шістдесятий ступень утаємничення

ані злетіти вгору
ані кудись відлетіти

запах землі зголоднілої тисне

останній міст зливається
з ґоризонтом

З польської переклав Юрій Завгородній

Натхнення

Сиджу на лаві батька
спиною до стіни
яка не поділяє

всиротіла
й надалі випромінює теплом
від кінця часу Його років
визначеного прощанням

коли на зарубцьовану рану відмолених гріхів
накладаю свіжу заправу
черешневої живиці
з продірявлених вікон
долітає свист протягу

то стара хата
спроваджує сумя

між випарами
терен врожаїться діамантом
камінь пам’яти

З польської переклав Юрій Завгородній

* * *                                                                     

Пробуди мене
ретельно збери вологу ранкову
затихнуть огидні вітри
згромадження хмар
звільнить простір світу

з березовою галузкою руці
супроводь
стежкою коника
до скупчень дозрілих трав
щоб на схилі дня
втамувати прагнення
пахощами скошених луків

пробуди

З польської переклав Юрій Завгородній

Повернення старости

Стоїш на луках

дикий сміх розриває тишу
нечутливу до галасу
позабутих гріхів
а вітер
притискує чуприни верб
і розносить слова молитви
тих що клянчать у хреста –
на роздоріжжі

такий вже пейзаж
що пахтить молоком із дитинства

З польської переклав Юрій Завгородній

Ближче

Повітря щораз рідше
віддихи не глибокі
дозріває усміх

пізнаєш письмена кори
своєї берези і мови істот
прихованих у закамарках
вести суперечку щодо призначення
щастя
а з димом пускати
чи встановити хреста
кому –

та ж не осягнеш усіх відгалужень
не припадеш до коріння

ще не обрав дороги
що веде у перетин часів

З польської переклав Юрій Завгородній

Іманенція

Те
що трапляється нам
є тим усім
чого немає поза життям

треба жертовно жити
аби осягнути суть
що криється в смерти
вона всаджує нас до гнізда
відособлення
напередодні розправи востаннє

рушили жалібниці охляп Землі
часом каменя
намагаються отверзти найближчих
дверей що довічно замкнені
з недовірою
що їх це недовго чіпатиме

прописані тимчасово
а влаштовуються як на вічність
у світі що треба лишати
щоб осягнутьТаємницю

ми є в опозиції до життя
з погляду на його тимчасовість

З польської переклав Юрій Завгородній

Вдячність

Нічого не дістав

то більше
аніж очікував

З польської переклав Євген Михайлович Баран

* * *

Життя можеш стратити
з ким-небудь

померти мусиш сам

З польської переклав Євген Михайлович Баран

Життя

Навіть знаку на небі

на землі –
гора голодних каменів

дисонанс

З польської переклав Євген Михайлович Баран

* * *

Верхівки дерев
лоскочуть стопи хмар

дощ

З польської переклав Євген Михайлович Баран

* * *

Час мене переносить
від тебе до тебе

знову проминув рік в одну мить
яка хоча визначена годинником
сама собі нічим не виявляє

то тільки наше незворотнє
з часом спливає

З польської переклав Євген Михайлович Баран