Жінка-УКРАЇНКА

Лежить старенький сивий тато
На дерев’янім ліжку у сльозах.
Уже не сила в вікна виглядати
Дітей і внуків із сусіднього села.

Життя минуло у тяжкій роботі,
Але до внуків й правнуків дожив.
Було усе: і радість, і турботи,
А він сім’ю понад усе любив.

Останні крихти віддавав дитині,
На свята всім сандалі купував.
Умів прощати, цінував в людині
Найкращі риси, що Господь їй дав.

І за добро добром платив стократ,
А за довіру – віддавав сторицею.
Для нього кожен, хто христився – брат,
Найбільше не любив п’яниць він.

Старався жити чесно, у молитві,
Дружину-матір дуже цінував.
Коли померла, на її могилі
Щодня калину слізьми поливав.

Час проминув. Літа знялися в ирій.
І діти відлетіли у світи.
Лежить самотній батько у хатині
Подати нікому ні їжі, ні води…

Галина Фесюк